Коли я взявся за «Безніч», перше, що вразило — це атмосфера. Джей Крістофф створив світ, який одночасно манить і лякає: темне фентезі, де кожен крок Мії Корвере просякнутий болем, помстою і магією.

Історія юної дівчини, яка втрачає все і обирає шлях вбивці, щоб повернути справедливість, затягує з перших сторінок.
Її внутрішня боротьба, саркастичний не-кіт Містер Добряк і школа Багряної Церкви, де кожен урок може стати останнім, — усе це тримає в напрузі.
Мені сподобалося, як Крістофф поєднує жорстокість і поезію. Описи боїв — криваві, детальні, але не відштовхують, бо вони гармонійно вплітаються в сюжет. А от деякі сцени сексуального характеру, особливо на початку, здалися трохи зайвими — вони більше шокують, ніж додають глибини. Проте це не затьмарило загального враження. Мія — не просто героїня, вона жива, зі своїми страхами і надіями, і за неї хочеться вболівати.Примітки від автора — окремий плюс. Вони додають гумору й допомагають краще зрозуміти світ, хоча іноді відволікають від основної історії. Сюжет не провисає, кожна глава підкидає нові таємниці, а магія Мії розкривається поступово, залишаючи бажання швидше взятися за наступну книгу.


Рекомендую «Безніч» тим, хто любить темне фентезі з сильними персонажами і не боїться крові на сторінках. Але якщо ви чутливі до відвертих сцен, будьте готові до кількох провокативних моментів.