Дуже впізнаваний стиль авторки. Якщо “Атлант розправив плечі” мені свого часу сподобався, то тут якось дуже прямолінійно, та навіть карикатурно, капіталізм протиставляється соціалізму.

Клішована антиутопія, хоча, з іншого боку, формат і не дозволяв поступово та більш вишукано розвивати тему.

Мені не сподобалось. Але це не означає, що твір не вартий уваги. Він для мене лиш був занадто простим та передбачуваним.

Хороша книга на вечір розслабитися, де майже нічого не відбувається.

Яна приїхала з-за кордону збирати етнографічні матеріали про ворожіння в селі, де колись жив її тато. Це все відбувається під час повномасштабної війни, з блекаутами, які є тлом до оповіді. У неї є сусіди і книга описує їх взаємодію, така собі замальовка.

Книга місцями сильно резонувала зі мною. Окремо хочу виділити Едіка, максимально бісячого персонажа, головно через те, що він дуже реальний.

- Ну, а в Криму, ти думаєш, коли будемо? Ми ж відрізаєм їхню логістику. Потім візьмемось викошувати їхню ППО.

- Едік, може, ви і візьметесь, а мені з лісу Криму не видно. Я не думаю про ракети і логістику. Я копаю.

Улюблена цитата з книги:
Та котресь із котів, або миша. Якщо людину чи кота надто добре годувати, вона виростає пацифістом.

Книга заслуговує на увагу, але не можу сказати, що буду її всім радити. Радше, факультативно.

Збірка гуцульської короткої прози про бабу Федиху та її онучку Уляну. Я не фанат короткої прози в цілому, проте ця мене заінтригувала своїм колоритом, гуцульською говіркою (багато слів для мене були невідомими, а деякі узагалі цікавезні, наприклад, щєзни - це рак). І я залишилася задоволеною вибором.
Дуже затишна збірка, повільна, просякнута любов'ю. Я звернула увагу на те, наскільки історії та казки дорослих відбиваються в дитячій свідомості, наскільки вони є необхідними для них.

Однозначно рекомендую для затишних читань з трав’яним чаєм.