Книга дуже класна!
Велика, яскрава, з чудовими ілюстраціями)
Мої діти із однаковим захопленням слухали про пригоди Петсона та Фіндуса, не зважаючи на те, що старшому 10 років, а молодшій 2 роки. Я теж отримала щире задоволення від прочитання цієї книги)
Всім, у кого є діти — рекомендую)
Навіть тим, у кого нема дітей — теж рекомендую)

Чесно кажучи, ця книга виявилася для мене неочікуваним розчаруванням. Я чула багато схвальних відгуків про неї, анотація теж багатообіцяюча, тому очікувала захопливу, атмосферну готичну історію з містикою, таємницями й натяком на психологічний трилер. Проте, натомість отримала щось дивне і, на жаль, нудне.
Головна героїня – молода жінка з Мехіко, яка вирушає в старовинний маєток на запрошення родички. І тут все начебто має початися: занедбаний дім, похмурі господарі, дивні сни, підозри... Але замість інтриги я стикнулась із дивною сумішшю жанрів, де готика межує з біологічним жахом (симбіотичні гриби).
Принаймні, перші дві третини книги затягнуті, я все сподівалась, що хоч остання частина буде варта витраченого часу, але... В останній частині відбувається купа подій одразу, і, після розміреності початку, було неочікувано одразу перейти на такий інтенсивний потік подій.

В атмосферу я так і не занурилася – текст не чіпляв, а переживання героїв залишились далекими для мене. Я буквально змушувала себе дочитати її в надії, що фінал витягне всю книгу. Так, розв’язка виявилася не повністю очікуваною – і це плюс, але дива не сталося, для мене книгу це не врятувало.

Допускаю, що в неї є свій читач – шанувальники оригінальних сюжетів, готичних мотивів і повільного темпу, можливо, оцінять «Мексиканську готику» значно вище. Але мені вона просто не зайшла. Книга, яку хотілося прочитати до кінця лише для того, щоб дочитати, бо не люблю залишати почате. Поставила 5 з 10 за оригінальність сюжету.

Це моя особиста думка, я маю на неї право. Ви можете з нею не погоджуватися і це Ваше право.

Боже, яке рідкісне беззмістовне лайно. Я прочитала багато книг в своєму житті і всіялкої дурні теж вистачає, але це... Просто шкодую про витрачені час та гроші.
Дуже заглиблюватись навіть не хочу. Якщо коротко, то сцени 18+ огидні, вчинки головних героїв незрозумілі та непослідовні. Чого варте тільки оце *СПОЙЛЕР* Панове "Ми не тр*хаємо дівчат Дарлінґ" і через 5 хв у них уже груповуха.
1 з 10 - це ще й забагато для такої дурні.
Я б хотіла побачити подібний відгук, до того, як витратила кошти та час на цю бридню.

Це моя особиста думка — Ви можете з нею не погоджуватись і це Ваше право.

Це той випадок, коли книга читається на одному подиху — легко, швидко і з інтригою. Сюжет захоплює з перших сторінок: загадкова гра "Параноя" обіцяє адреналін і грошову винагороду, але перетворюється на справжній трилер у закинутій психлікарні.

Розв’язка неочікувана — тут Тільє показує майстерність тримати інтригу до останньої сторінки. Але зізнаюся: я здогадалася, хто вбивця, задовго до кінця, хоча і не на 100% зрозуміла, як це все логічно обґрунтується. Тому деякі моменти не стали для мене шокуючими. Також мені не вистачило пояснень деяких моментів.

Цікава, атмосферна, напружена — так, але не скажу, що вона мене вразила до глибини душі. Як трилер — якісний, але без «вау-ефекту». Проте для любителів жанру — обов’язкова до прочитання.

Це моя особиста думка — Ви можете з нею зовсім не погоджуватись і це Ваше право)

Ох, це було цікаво! Ідея дуже оригінальна, змушує замислитися над наслідками подібних можливостей в реальному житті. Авторка пише цікаво, читати було легко.
Персонажі живі, об'ємні, кожен зі своїми таємницями та болем.
Особисто мене засмутили сцени жорстокості – розумію їхню необхідність для сюжету, проте місцями вони були надто важкими для сприйняття. Варто десь було б вказувати вікові обмеження та тригери, які містить книга. (Можливо вони там є, але в око мені не впали, тому треба їх робити помітнішими)
Загалом, книга варта уваги. Любителям наукової фантастики прям раджу.