Книга дуже тепла та затишна, але водночас дуже трагічна.
Стиль написання створює враження "невимушеної" розмови, що дозволяє познайомитися з представниками "розстріляного відродження" у неформальній формі. Ти ніби слухаєш історії свого старого друга дитинства, що з таким теплом розповідає про ваших спільних знайомих, яких ти давно не бачив.
Ще зі шкільних років я мала відчуття якоїсь "далекості" та "недосяжності" письменників та інших діячів, ніби вони ніколи не були звичайними людьми. Зобразивши їхній побут, звички (як хороші, так і не дуже), моди та відносини одне з одним, Володимир Куліш розкрив їх як звичайних людей, таких простих і рідних, що важко побачити, до прикладу, у звичайних шкільних підручниках.
Ти починаєш прив'язуватися до людей про яких оповідається у книзі, через що потім ще більше тисне в грудях та накочуються сльози, коли дізнаєшся про їхні трагічні долі(
Загалом чудова книга, легка і дуже актуальна!