Я придбала цю книгу з конкретною ціллю, аби глибше зрозуміти людину, з якою я спілкуюся кожного дня, та застосовувати ці знання в подальших інтеракціях з тривожними людьми. І я дійсно знайшла для себе відповіді на деякі питання, зрозуміла, що зовсім не знала як це жити з тривожним розладом й наскільки це важко. Приємним бонусом стало те, що в книзі навіть був розділ про ПТСР, що для мене як для письменника, що любить створювати глибоко травмованих персонажів, просто непахане поле ідей. 
Я завжди любила дізнаватися про терапію, мені цікава природа людської психіки й чому ми робимо те, що робимо. Тому ця книга стала справжнім відкриттям в цьому році й точно залишила приємні відчуття.

Я волаю від захвату, ця книга зробила мій день сьогодні. Таке бомбічне завершення, така інтрига до наступної частини. А яке оформлення, не гірше за першу частину, навіть краще!

Поки читала, було таке відчуття ніби дивлюся, гарний, наголошую гарний, підлітковий серіал від Нетфліксу. По вайбам схоже на "Один з нас бреше" та "Моторошні пригоди Сабіни" (до того як цей серіал перетворився на Рівердейл), якщо їх зв'язати разом.

Дуже сподобалося як у всій серії книжок, авторка зобразила магію і її закони. Сюжет як завжди неперевершений, я дуже не часто стільки разів кричу від здивування. Той саспенс який був побудований протягом усього роману, дійсно змушував сумніватися у всьому, іноді проскакувало відчуття, що книга мене газлайтить.
Намагаюся зараз придумати до чого докопатися, але на диву, немає нічого, що мені не сподобалося.

Керолайн О'Доног'ю, чудово розкриває усі аспекти підліткової драми, й так, що я ніби повернулася у минуле, у часи коли на ряду з проблемами порятунку світу, також стояли екзамени. Шикарні персонажі, ніби дійсно реальні люди. У мене не було ніяких проблем з тим аби повністю візуалізувати те, що відбувалося на сторінках, а там є що візуалізувати. Описи осіннього ірландського містечка, образи які повністю передають характери персонажів. Й величезну подяку я віддаю за гумор, дякую Керолайн, за те, що я так багато сміялася, та задовбувала своїх подруг, фотками тексту.

Ось я й закінчила магічну серію Керолайн О'Доног'ю, про відьом підліток з маленького містечка в Ірландії. Яку я читала з дитячим захопленням, повертаючись у ті часи, коли найстрашнішими проблеми були: вчасно повернутися додому, не напитися в зюзю, та знайти компанію на сьогоднішню вечірку. У роки коли мені було 16 й навіть ЗНО мене не лякало. Й хоч зараз, читаючи цю книгу, я вже знайшла відповіді на всі підняті тут питання. Все одно з тривогою переживала ці моменти дорослішання з Мейв, так майстерно це було описано. Я бачила в ній себе, свої бажання та вагання, бачила кожного середньостатистичного підлітка планети. Ці книги стали для мене ковтком свіжого повітря, яке я вдихала й вдихала бажаючи ще.

Історія Мейв, просякнута вайбами підліткових серіалів минулого десятиліття, які ми усі дивилися по теліку й від яких фанатіли. Але при цьому з сучасними проблемами та аджендами, новими думками та ідеями, які я хотіла б аби більше пропагували у наше суспільство. Різні погляди на толерантність та релігію, на сучасне ірландське та взагалі суспільство, на культуру та світ. А найголовніше для молодої аудиторії, тут підіймаються питання перших стосунків, вибору призначення та шляху у подальшому житті, дружба, те якою вона може бути й що немає якоїсь правильної чи неправильної. Що якщо ви дружите це не означає, що ваше життя конче має постійно перепліталися та тягнутися одне за одним, так само й з коханням. Це дійсно прекрасна серія, яку я хотіла б аби читали наші підлітки, а не тільки такі тьоті як я. Вона несе у собі добро, любов та розуміння. Тож, з радістю ставлю книзі усі 1000/10, рекомендую до прочитання усім після 15, й щаслива іду шукати щось схоже 😂😂😂.