одна з найдивніших (принаймні за стилем написання) янг едалтних історій, які я коли-небудь читала. розповідає вона нам про 14-річну дівчинку Джудіт, яка живе в маленькому містечку десь у 18-19 столітті (на це авторка нам постійно натякає, але прямих згадок немає). два роки тому вона зникла разом з подругою, а тепер раптово повернулась, але з відрізаним (не до кінця) язиком, тому розмовляти вона майже не може.

ііііііі, це все, якщо чесно, що я можу розповісти вам про цю книжку без спойлерів (так, я теж confused). перш за все, тому що це досить коротка історія. а ще тут незвичний текст: всю історію ми читаємо так, ніби Джудіт розмовляє з хлопцем, в якого закохана ще з дитинства. звати його Лукас, живе він по сусідству з сім'єю Джудіт, і після її повернення він якраз збирається одружуватись з іншою дівчиною.

спочатку було трохи складно читати через такий стиль написання, але я швидко втягнулась. крім цього, розділи тут ДУЖЕ короткі - більшість з них буквально по два абзаци. найбільша проблема цієї книжки в тому, що вона абсолютно ніяка. я навіть хотіла кинути на половині, але продовжувала читати з надією, що ну А РАПТОМ там такий плот твіст з оцим зникненням Джудіт і її подруги, що я буду в захваті.

на жаль, цього теж не сталось. фінал як фінал. нічого цікавого та шокуючого авторка не придумала, так ще й він настільки rushed, що не відчуваєш абсолютно нічого. все відбувається на одній останній сторінці основної частини, а потім нам дають епілог на дві сторінки, в якому секунду розповідають кінець.

навіщо це було? я не зрозуміла.

that's funny, що буквально десь тиждень-два тому я рандомно вирішила передивитись один з моїх улюблених фільмів одного з моїх найулюбленіших режисерів (Гічкока), і сюжет цієї книжки ну дуже нагадує сюжет фільму (назву якого я вам не спойлеритиму, звичайно, у Гічкока дуже багато фільмів), який є екранізацією іншої книжки (ви могли і самі здогадатись, що не цієї, бо і фільм, і та інша книжка вийшли десь 70 років тому). ну буває, нехай.

у фільмі Альфреда і книжці Рут є лише один спільний елемент, але для мене проблемою було те, що він - основний. можливо, через те, що я вже бачила ідеальний (для мене) фільм Гічкока, але з того часу, як нам розповіли основний плот твіст, сюжет книжки для мене трохи просів. я не могла вже не порівнювати свої емоції від цих двох історій (my bad, знаю), тому і сподобалась вона мені не найбільше у Рут (хоча у авторки є і гірші книжки, тому "жінка" - це такий впевнений середнячок).

загалом, атмосфера гарна, обожнюю все, що пов'язано з океанами, кораблями, піратами, русалками і тд, морська тематика - це для мене в сердечку, навіть якщо це просто сетинг. єдине, що мене щоразу бісить в таких детективах, детективка - ненадійна оповідачка, тому що у неї депресія та/тому проблеми з алкоголем і таблетками (і птср ще інколи). а може, досить? давайте щось новеньке. ну настільки заїжджена тема вже, шо я не можу. повторюсь, що для мене проблема не в тропі ненадійності, а саме в ось цих причинах, які постійно реюзають одні і ті самі. ех, нудно і сумно.