""Лейла" могла б виявитися захоплюючою містичною історією про кохання, для якого немає перешкод. Але все набагато складніше.
Книга лишила по собі дуже змішані почуття. З одного боку це романтичний настрій "істинних", а з іншого — післясмак мерзенності і ницості з боку головного героя, який зводить на ніц всі потуги авторки продати нам цю романтику. Ця книга дуже сильно намагається переконати некритично налаштованого читача, що заради істинного кохання можна і треба піти на все, бо це буде виправдано.
Попереджаю, що далі спойлер!
Маємо головного героя Лідса, його кохану Лейлу і фанатку Сейбл. Одного разу в результаті подій Сейбл гине, Лідс травмується, а Лейла переживає клінічну смерть, отримує черепно-мозкову травму, втрачає частково пам'ять, має панічні атаки і загалом змінюється незважаючи на реабілітацію. Щоб допомогти Лейлі одужати — він орендує будиночок де вони познайомилися, аби допомогти їй пробудити емоційні спогади їхнього кохання. Однак приїхавши, Лідс помічає паранормальні явища, яким не може дати пояснень (ноутбук закривається прямо перед ним, хтось підпалює рушник і заливає його водою, розвертається камера спостереження яка такої функції не має, в ноутбуці в нотатках з'являється надпис "я не хотіла тебе лякати"). Паралельно з цим Лідс помічає, що Лейла поводиться дивно - то їсть як не в себе, а потім лякається, що зникла їжа з тарілки, то провали в пам'яті, коли вона не пам'ятає як опинилась в тому чи іншому місці. В якийсь момент гг знайомиться з привидом Вілоу, яка може використовувати тіло Лейли, аби спілкуватися з нашим гг. І поки привид в тілі Лейли - сама жінка не пам'ятає цього, бо весь час поки тіло зайняте привидом для жінки ніби мить, і тому не дивно, що вона страшенно лякається і вважає, що сходить з розуму (бо ось вона сиділа їла, а через мить вже лежить у ліжку, і пройшло кілька годин часу).
І от вже на цьому моменті, що б зробив чоловік, який кохає та турбується про стан своєї коханої? Логічно, що забрав би її звідтіля і поїхав би до лікарів, або в санаторій якийсь, і як мінімум не дозволив би знущатися над жінкою, яка і так має панічні атаки і проблеми з пам'яттю після травми. Але ні. Наш гг лишається, нічого не розказує Лейлі і дозволяє Вілоу використовувати тіло Лейли з цікавості до самого привида. При цьому Лідс ніби розуміє, що робить він неправильно, що чим довше вони з Лейлою лишають в цьому будинку — тим далі вони віддаляються один від одного, але його приваблює те, що Лейла ніби стає собою минулою, коли в ній привид. Врешті-решт завдяки другорядному персонажу ми дізнаємося, про те, що в тілі Лейли насправді душа Сейбл, а справжня Лейла існує у вигляді привида-Вілоу, і щоб повернути законній душі своє тіло — треба зробити так, щоб тіло пережило клінічну смерть.
І наш гг вирішує, що це треба зробити і тримає свою "кохану" дівчину прикутою до ліжка аби вона не втекла і нічого собі не зробила, готовий жертвувати її ментальним та фізичним здоров'ям заради привида, в якого він закохався. Він влаштовує нещасний випадок, душа Лейли повертається в її тіло, хеппі-енд.
І от в цей момент просто уявімо, що раптом привидом виявилась не істинна Лейла, а хтось інший. То виходить, що наший гг знущався над своєю дівчиною просто через сильне бажання спілкуватися з привидом? Він виснажував її тіло, підточував психічно, використовував задля власного бажання бути з привидом. І при цьому чоловік розумів, що він чинить неправильно, бачить як це травмує Лейлу, але все рівно не припиняв, бо закохався у Вілоу.
Мені було шкода Сейбл, бо бідна дівчина має проблеми і так з менталкою, не пам'ятає звідки спогади, які в ній є, яка рідних не впізнавала навіть, ще й стає жертвою власного "коханого", який використовує її тіло, як маріонетку для привида, який говорить щось про переселення душ, який не дозволяє покинути цей дім і це місце, бо він має допомогти якомусь привиду.
І от цей суцільний ред флег головного героя нам подають під соусом "істинності" апелюючи до кохання, що ми здатні закохатися в нашу істинну половинку за будь-яких умов і піти заради втілення цієї любові на все.

Було б краще реалізувати ідею показавши, що зміни з Лейлою насправді через травму, і що Лідс своєю поведінкою тільки сильніше її травмує. Показати наскільки мерзенною може бути людина виправдовуючи всю гидоту і підлість почуттями зацікавленості, закоханості і бажанням допомогти привиду.