Роман «Сяючий шлях» є початком великої пригодницької епопеї, котра набула інкарнації у вигляді літературної квадрології. Попереду півтори тисячі сторінок пульсуючих пригод і плавне перетікання сюжету з тексту книги у наступні серії життєвої Одісеї, а саме романи «Естетика жебрацтва», «Прочани вночі» та «Протоколи загублених снів». Тож, не дивно, що атмосфера перелічених творів визначена зав’язкою і стилістичним ордером «Сяючого шляху».
Саме тут, з перших сторінок книги у фокусі кадру з’являються контраверсійні типажі героїв наших днів: учасники політико-кримінальних авантюр, рішали, інтелектуальні ворохобники, підпільники. Паралельним виміром сюжету закручується детективний вузол подій довкола творів живопису. Принагідно автором викладається ґрунтовний екскурс у мистецтвознавство.
Ореол подій і дійових осіб фронтально розтікається по українським реаліям 1990-их і завершується у останній книзі квадрології їхньою загибеллю у Іловайській пастці 2014 року. Вписані у текстовий ландшафт постаті стверджують адреналін і ризик в основі великого життєвого стилю. І тому їх мало цікавить моральна складова власних вчинків, адже головний закон їхнього внутрішнього світу виражено тезою «стиль вище за істину».
