Тема «активної участи» мирян у літургійних молитвах, про яку так часто згадують, означає більше, ніж просто «приєднатись духовно» (або обрядовими діями) до служителя, який «звершує Євхаристію для мирян». Саме богословський та історичний аналіз Євхаристії як встановлення Нового Завіту між Христом і Його Церквою, а також обрядовий аналіз способу, у який Христос звершив і подав нам це таїнство – показують, що до його природи належить «активна участь» усієї євхаристійної спільноти, без якої саме звершення залишається якоюсь мірою неповним – таким, що не досягає своєї цілі й призначення. Особливістю цього дослідження є те, що в ньому, на відміну від «догматично-літургійного» підходу до таїнства Євхаристії – здійснено спробу пізнати й визначити богословські й духовні риси Тайної Вечері в її широкому біблійному контексті і відтак у світлі цих рис розглядати історію розвитку Літургії та її сучасну практику. Царське священство – один із найдавніших і найповніших виразів, що передає зміст, покликання й достоїнство християнського життя. Поняття «царського священства», передбачає і вимагає особливої ролі мирян у процесі постійної й глибинної відкритости до того, що Бог промовляє до людини, до чого її запрошує і куди Він провадить.
