Прочитавши назву «Кохання під зіркою Сіріуса», можна подумати, що цього разу будемо мати справу з космосом. Це не так, хоча… Справи любовні то і є космос. А хто ми у тому просторі? У книзі є декілька любовних ліній і всі вони мають щасливий кінець. Іза, Анджей, Магдик і Роберт навчаються в одній школі, мають багато справ, різними способами намагаються їх вирішити. Для підлітків характерна виняткова імпульсивність та бунтарство, тож, скажімо, Роберт, той самий Паскудник, частенько «заливав» своє горе алкоголем, Магдик і Анджей поринали у світ віртуального спілкування, сподіваючись хоч якось відволіктися від реальності. Люцина, тітка Роберта, любила гуляти на самоті, ходити пішки вулицями міста, Іза доглядала за тваринами з притулку. Ці лінії життя об’єднує одне — усі вони зійшлися «в плюс» і дорівнювали сподіванню, що завтра буде краще. У школі сповістили про смерть Рея від інфаркту… Життя Магдик перевернулося, проте згодом змогло повернутися на стару колію. Чи була вона винна? А може то Роберт-Паскудник довів вчителя своїм нестерпним характером? Минув час і був організований концерт пам’яті Рея, Магда стала однією з організаторів. До підлітків приєдналися дорослі, й усі разом вони змогли зробити велику справу. А далі все як у найромантичнішому фільмі про кохання. Красень барабанник зізнається у коханні дівчині, з якою ще декілька тижнів тому не бачив майбутнього. А що ж дівчата роблять у таких ситуаціях? Просто плачуть і погоджуються з усім, що пропонують. Така вже вона — емоційна дівоча натура.