Ліззі Карбон та клуб невдах

Усе, через що переймаються дівчатка-підлітки, турбувало Елізабет Карбон у квадраті. Кожна дівчина мріє їсти все, що захочеться, й не гладшати. А Ліззі набрала вже три кіло! І як тут не розводити паніку? Вона ж займається спортом, їсть не більше, ніж звикла, а тіло стрімко росте вшир, наче оголосило війну й рішуче йде в наступ. До дівчачих проблем додаються ще й волосся, нігті, обличчя… Ох, як же складно бути дівчиною! До появи щоденника неабияких зусиль «доклали» батьки Ліззі й старший брат Макс. Сімейство мало традицію — спільний сніданок, інколи вечерю. Так от, ніколи ще це дійство не мало на меті люб’язну трапезу, зазвичай Макс принижував сестру, обзивав невдахою, нездарою та іншими епітетами, якими позначають людей без виразного таланту хоча б шкільного представника (саме на таку посаду балотував себе старшачок Карбон). Родину в усі часи вважали фортецею та щитом, які захистять від проблем та сховають від негараздів. Побачимо, наскільки міцними вони виявилися у Карбонів. Судний день мав назву «Разом за всі межі». Абсолютно всі учні отримали можливість розробити проекти й заробити на них якомога більше грошей. Тобто звичайне шкільне свято повинно перетворитися у безмежний політ талантів і фантазій. Потрібно хіба що уточнити, що фантазія могла бути тільки у талановитих дітей, а у невдах діло теляче – мовчки мити брудний посуд або ж, так само мовчки, бо їх ніхто не сприймав, роздавати флаєри чи ходити по школі з рекламними плакатами. Не хочеться робити більше, коли твою долю вже визначили й кращого майбутнього не пророкують. Добре, що в кожній групі вистачало «талантів», які могли сформувати нову разом з Елізабет: Тео, Аріф, Сара, Вероніка, Карстен і Кріссі — повноправні учасники шкільного свята зі своїми ідеями та планами. Коли інші помічають твою жагу до змін, старання та наполегливу працю, то відкривається друге дихання й ти відчуваєш себе супер героєм. У Ліззі не все йшло як по маслу. Проблеми одна за одною атакували її: Аріф покинув групу через тиск дядька, Тео зник через проблеми у родині, Сара ніяк не полишала своїх релігійних переконань й чекала на щорічну хворобу перед шкільним святом. Але це ще квіточки порівняно зі зрадою кращої подруги...