Єн Рід

Що, що це було 🤯

Здається чи не вперше мені хочеться одразу перечитати книжку. Впевнена, що історія сприйметься по іншому, якщо завідомо знати фінал.

Дочитавши до кінця, я повернулась на сторінок 50 назад і перечитала повільно та вдумливо. З самого початку я розуміла, що будуть якісь ігри з розумом героїв і моїм. Так і сталося.

Початок був доволі спокійний. Молода пара їде на знайомство з батьками хлопця до якоїсь богом забутої ферми. Але вже тут відчувалась атмосфера тривожної невизначеності та страх невідомого. І знайомство тільки підсилило моє передчуття чогось жахливого. Та саме цікаве і незрозуміле почалося, коли пара вирушила додому, але мусила сповільнитися через снігопад.

Історія наповнена Великою кількістю філософських розумів про самотність та саморефлексією.
У підсумку, все виявилось не таким як здавалося спочатку. Я сприймала те, що відбувалось за чисту монету, і тільки у фіналі зрозуміла, що автор досліджував не тільки глибину психіки героїв, а й мою 🙃

Це книжка, яка просто так не відпустить. Відпочити з нею не вийде, бо доведеться повертатися думками на початок і переосмислювати все, що відбувалося до фіналу. Проте, я трохи здивована, що прочитавши так багато психологічних трилерів я не розкусила ідею автора 🤨

Бувають книжки відверто - лайно.
І мене дратує витрачений на них час і гроші.
Від інтелектуального тут лише одне слово, тому що насипати якимись логічними цитатами на кшталт «поки ми живі у нас є вибір» і все в такому вигляді- то не ознака інтелектуальності.
Що там хтось для себе побачив і підкреслив інтелектуального - не розумію, або це люди, які щойно взяли першу книжку в руки, після порно дарк романів,або просто не читали справжньої інтелектуальної літератури.
Мовчу вже про переклад з дивними словами, враження типу її мали з такими вивертами української мови зробити, наче мали отримати нагороду «за велику кількість недолугих українських слів вставлених не в тему».
Ніякої моторошності тут немає.
Ніякої психологічної напруги тут немає.
Ніякого страху тут немає.
Як і самої логіки цього твору.
Посереднє фе.
Занадто ніяке, занадто дивне.
Нащо таке друкувати - не знаю.🤷🏼‍♀️
Висновок: недокнига.

📚«Хочу покласти всьому край» /Єн Рід/

⭐️Оцінка: 6/10

Це мій перший трилер, і, мабуть, одразу скажу — жанр трохи не мій.
Навіть після завершення книги я не до кінця розуміла, що сталося і чим усе закінчилось.
Невже все це — просто вигадка?
Я почала сумніватися у власному сприйнятті — чи правильно я прочитала, чи щось упустила. І тільки згодом, обдумавши сюжет і прочитавши інші відгуки, зрозуміла: у цьому весь сенс. Я така не одна.

📍 Це історія, яка справді тривожить свідомість.
Деталі, дорога, дивні діалоги, зустріч з батьками, офіціанти в кафе —
це була реальність чи вигадка?

🤯 А головна героїня — вона взагалі існує?
Стільки питань…
❓ Що реально?
❓ Що вигадано?
❓ Де закінчується одне і починається інше?

👉 І відповідь тільки одна: все закінчилось.
А як саме — кожен має зрозуміти це сам.

Книга точно змусить задуматись. Але водночас залишає дивне відчуття порожнечі.
Рекомендую, якщо любите психологічні загадки й читво, що ставить більше питань, ніж дає відповідей 🌀

Ця книжка дійсно нікого не залишить байдужим. Занурюючись у цю психологічну гру, в якийсь момент перестаєш розуміти, де саме ти знаходишся — в реальності чи в уяві героя. Це дуже сильний прийом, і мені він справді сподобався.

Я навіть провела паралель із фільмом Нолана «Початок»: щоб осягнути весь закладений сенс, передивлялася його тричі. І тут — щойно дочитала роман, закрила книжку й кілька хвилин просто сиділа, дивлячись в одну точку, осмислюючи все, що прочитала. Відразу з’явилося бажання перечитати. І це правда: як тільки береш її в руки, перше, що потім скажеш — «я хочу прочитати її ще раз». Це неймовірно, чесно кажучи.

Кожна історія вигадана, навіть реальна.
Щодо головних героїв. Джейк спершу не викликав у мене жодних емоцій — дивакуватий, і все. Інколи — огиду, тотальне нерозуміння. І навіть починаєш думати: а що ця дівчина взагалі з ним робить? Але з кожною сторінкою, з кожною деталлю історія затягує все глибше. І хоча тут немає звичних сюжетних поворотів, ти все одно не можеш відірватися. Це вже не просто подорож — до батьків Джейка, на ферму, де він виріс, — це дуже дивна подорож.

Цю книжку хочеться розтягувати на цитати. Рядок за рядком. З-поміж усіх трилерів, які я читала останнім часом, саме цей — найкращий у своєму жанрі. Він по-справжньому мене зачепив. І це не з тих випадків, коли прочитав — і «вау, клас». Тут — «Господи, що це щойно було? Як це пов’язано? Чому так сталося?»

Дивовижно, що взаємини формуються і розвиваються в умовах обмеженої інформації. Коли не знаєш напевно, що діється в голові іншої людини.

«Ти боятимешся. Але не знатимеш, чому…»
І це «боятимешся» з тобою з самої першої сторінки!

«Хочу покласти всьому край» – Єн Рід

Ця книга – справжній психологічний лабіринт, що змушує сумніватися в реальності кожної сторінки. Єн Рід майстерно грає з тривогою та напругою, поступово розкриваючи глибини людської самотності й страху. Атмосфера стає дедалі гнітючішою, а сюжет, сповнений прихованих підказок, веде до несподіваного й моторошного фіналу. Це історія, яку ти не просто читаєш, а проживаєш – і яка не відпускає ще довго після останньої сторінки.

Це просто неймовірна книга! 10/100❤️

Це однозначно 10/5.
Так багато "підчеркування" тексту в моїй голові ще не було.
Занотувати, занотувати, занотувати.

Дослід глибини людської психіки ставлячи під сумнів свідомість свободу волі, цінність стосунків, страх і самотність. Це все описане в книзі. І описане ну реально дуже круто. Занотувати занотувати занотувати.

Те що під кінець твору автор надає питання для обговорення в книжковому клубі теж досить файне. До кінця мені не зрозумілий фінал але книжка просто бомбічна.

І оказується на нетфлікс цей роман ліг на екранізацію..
Тепер хочу в на обговорення в клуб. І екранізацію!