Ярослава Кравченко

У цій книжці багато про українські реалії роботи театру, а особливо незалежного. Про закулісся, виклики й рефлексії. Про досвід, який може багато кому відгукнутися, особливо якщо ви народилися і живете в Україні. Відверто, цікаво, раджу читати!

Анонім

Я люблю книжки, де люди діляться своїми історіями — не як сповідь, а як спроба зрозуміти себе і час. У «Театр. Ютуб. Секс» цього щирого жесту багато. Ярослава Кравченко говорить емоційно, відкрито, іноді навіть різко — і цим викликає довіру. Але при всій емоційності мені часом бракувало глибини: хотілося не лише співпереживати, а й зупинятися на питаннях, які вона порушує і більше рефлексувати (ви можете сказати, що мені нічого не заважало це робити!) У книзі є кілька моментів, які особливо відгукнулися. Наприклад, коли Ярослава пише: «Що мене найбільше дивувало в інституті — це ставлення до грошей. Ніхто з нами про це не говорив і не вчив мислити категоріями фінансової незалежності». Ця фраза про світ, де культура тримається на ентузіазмі, знайома до болю — і не лише театралам. Як і її зізнання: «Писати і бути прочитаними, грати і бути побаченими — ось що було найбільшим щастям (а не якісь там гроші)». У цьому — поколіннєвий код багатьох, хто намагався робити щось не заради статусу, а заради сенсу. І ще одна думка, яка мені близька: «Бо найстрашніше — це люди без позиції. Простіше переконати й знайти з ними спільну мову, ніж із людиною, у якої немає позиції». У цих словах — не лише про медіа (йшлося про Телебачення Торонто), а про нас усіх. Про те, як важливо не втратити власну думку, навіть коли страшно чи втомлено. Для мене ця книжка — не стільки про театр, YouTube чи секс, скільки про спробу бути вірній собі.

Анонім

Маючи класних друзів, можна читати круті книги. Так в мене сталося знайомство з книгою Ярослави Кравченко «Театр Ютуб Секс». Після того як ми відвідали презентацію книги цієї прекрасної жінки, я одразу зрозуміла, що мушу прочитати цю книгу. І не пошкодувала! Авторка у книзі говорить про своє життя, свій шлях і висновки які вже встигла зробити. Порушує теми, про які часто, здавалося б, багато хто не хоче говорити. Шлях, що довелося пройти, підкорені вершини і факапи. Особливо сподобався розділ про становлення Дикого та про ініціативу «Всі по 10». Це книга, яку читаючи, змушуєш запитати себе про місце в суспільстві, про «а чи достатньо я роблю?». У цій книзі ви не знайдете розділу, у якому б не було зворотної медалі успіху. Тут реальність. Тому раджу прочитати книгу кожному і кожній ❤️

Анонім