Класика, яка мене приємно здивувала. Здавалося б, книга написана багато років тому, а читаєш і розумієш, що людські амбіції, бажання сподобатися, гроші та статус - речі абсолютно позачасові. Беккі Шарп - дуже яскрава героїня. Не можу сказати, що вона викликала в мене симпатію, але точно не залишила байдужою. За нею цікаво спостерігати саме тому, що ніколи не знаєш, на що вона піде заради бажаного. Місцями читання було повільним, але загалом роман дуже цікавий і з хорошою сатирою на суспільство. Особливо сподобалося, що автор не намагається поділити героїв на абсолютно хороших і поганих. Саркастично, місцями жорстjко, але дуже влучно. Книга, яка й сьогодні змушує впізнавати в героях людей навколо себе.

Точно не та книга, яку б радила читати комусь. Як і не могла б сказати, що вона прочиталась на одному подиху чи заманила своїм сюжетом. Але, що точно можу сказати, ця книга однозначно змінила щось всередині мене і сказати що конкретно не можу, скільки б над тим не думала. Щодо Ребекки, єдине за що я можу її засуджувати це ставлення до дитини (хоча насправді, найкраще, що могла вона зробила і це не обтяжувати дитину своєю присутністю, бо враховуючи обставини, краще вже щоб та мама взагалі займалась своїми справами, чим грала в велику, безкорисливу любов, якої по суті немає) З приводу її поведінки та безпринципності особисто в мене питань немає, типічна хижачка, яка в першу чергу думає за себе і своє щастя і здавалось би і що тут не так? Але почитавши безліч відгуків на книгу була здивована на скільки багато хейту в сторону Ребекки, в той час як Емілію розуміють, жаліють і тд. Емілія для мене навпаки негативного взірця персонаж, нікому непотрібна жертовність, нехтування собою задля Бог знає чого, сумнівна історія, яка показує лиш, що потрібно в першу чергу думати за себе та своє щастя і не створювати собі ілюзій особливо повʼязаних з іншими людьми )

Блискуча й безжальна сатира на суспільство, де марнославство, користь і лицемірство правлять бал. Текерей майстерно показує світ без «справжніх героїв», у якому кожен персонаж водночас викликає і співчуття, і іронічну усмішку. Ребекка Шарп та Емілія Седлі уособлюють різні шляхи виживання в жорстокій соціальній грі, змушуючи замислитися над природою моралі й щастя.