Ця книга — про те, як кожен переживає війну по-своєму. Не про сторони конфлікту, а про людські реакції: гордість і страх, егоїзм і жертовність, байдужість і прозріння.
Спершу оповідь рухається повільно — знайомство з родинами, з життям до війни. Але далі історія набирає сили й не відпускає. Автор не приховує своїх симпатій: засуджує німецький мілітаризм, співчуває Франції. І я його розумію — бо живу в Україні й бачу ті самі “вершники” сьогодні.
Війна тут показана не як подія, а як стихія, що проходить крізь землю, небо й серце. Іноді фрази звучать пафосно, але це частина іспанського темпераменту Ібаньєса — гарячого, щирого, справжнього.
Ця книжка мало відома, але неймовірно сильна. Вона віддзеркалює наші часи, показуючи війну не як подію, а як стихію, що проходить крізь землю, небо й людське серце. Після прочитання лишається тиша й усвідомлення: справжня перемога — це вижити, а не тріумфувати.
Анонім
Дізналася про цю книгу випадково, і не знайшовши про неї достатньо інформації, на свій страх та ризик вирішила її прочитати. І яке ж було моє здивування, бо ця книга просто неймовірна🔥
Тут описана щемка історія родини, яка опинилася по різні сторони барикад під час Першої світової війни. Наскільки гарно тут прописані усі герої, їхні почуття, переживання. Кожен українець впізнає себе на сторінках цієї книги. Як майстерно тут описані жахи війни, а рядки про 🦋 просто розбили серце ❤️🩹
якщо думаєте над тим, чи варто читати дану книгу - однозначно варто. Це гарно написано, чудовий переклад та оформлення. Тема складна, але це читається просто залпом
Анонім
Котолог
