Історія ніколи не входила до числа моїх найулюбленіших предметів, навіть не знаю чому… В школі я любила більше вчительку, аніж сам предмет.
По-перше, вона надзвичайно харизматична, по-друге, вона ніколи не примушувала нас зазубрювати мільйон дат (окрім якихось дійсно важливих віх). Наші контрольні виглядали так: «ви можете користуватись підручниками і конспектами - відповідей ви все одно там не знайдете». А питання були наступні: якими були передумови тих чи інших подій, якими були наслідки і т.д. І, можливо, ми не вивчили гарно історію, але ми гарно навчалися думати.
«Як зруйнувати русскій мір» - одна із тих книг, яка повернула мене на шкільний урок історії, вона примусила мене думати і аналізувати, а ще розблокувала кілька жахливих спогадів.
Вадим Денисенко - доктор історичних наук, зумів написати хороше дослідження формування концепції «русского міра», його значення та вразливі сторони. Текст достатньо складний для обдумування, читається непросто, але водночас він достатньо простий для того, щоб не історик зміг його осмислити.
Для мене найбільш вражаючими стали розділи про радянський союз - на стільки, що я прибігла до чоловіка з вигуками: «ти знав таке?!», «я навіть уявити собі не могла такого парадоксу!». Найменш приємним був розділ про психологічний портрет путіна, просто тому, що він містить багато цитат самого досліджуваного - абсолютно брехливих і гидких. Але вцілому це дійсно гідна уваги книга. Хоча б тому, що ми маємо розуміти ворога, його спосіб мислення і паттерни поведінки, а вони багато в чому незмінні ще з часів Івана Грозного.
Я відчувала деяке присоромлення за брак знань, коли читала книгу. А ще щиро сподіваюсь, що за ті майже двадцять років, що я випустилась зі школи, в підручниках змінилась тональність із журби за савєцьким союзом, до плекання патріотизму і гордості за Україну.