Трумен Капоте

Я ще давно задивлялась на цю книгу і нарешті дібралась її прочитати. Виявилось що вона дуже маленька, але оформлення мені дуже сподобалось і читати було дуже приємно.

Голлі як персонаж зовсім не у моєму смаку. Розбещене дівча, яка живе і сама не знає чого хоче від життя. Чоловіки готові руки, ноги її цілувати, а вона просто живе своє життя не задумуючись про проблеми, життєві негаразди і своє майбутнє. Її робота це 50$ у дамську кімнату і 50$ на таксі. Збирати гроші їй важче, ніж витрачати та і не виходить це в неї.

Розповідь ведеться від чоловіка Пола, який закоханий в неї, але боїться сказати про свої почуття, тому просто знаходиться у приємній френдзоні. Він максимально намагається бути з нею поряд, опікуватися і допомагати, але важко це робити коли не отримуєш відповідної віддачі.

Для порівняння вирішила глянути екранізацію і якщо ви її ще не дивились, то дуже раджу! Вона повністю доповнює книгу моментами, яких не вистачило (почуття, романтика, емоції) і гра акторів на найвищому рівні. Тому в цьому випадку дуже раджу замість книги одразу дивитись фільм.

Нарешті познайомилась із цією короткою, але прекрасною історією. Перед нами героїня Голлі Голайтлі- мрійниця і шукачка щастя. Її образ - чорна сукня, перлини, окуляри - втілений на екрані неймовірною Одрі Хепберн і вже невіддільний від книжкової персонажки, що постає в нашій уяві лише такою. Вона жива і неповторна, але втрачена для себе. Ця жінка боїться відповідальності, мріє так, що іноді не розуміє , де вони , а де реальність. Та майстерно створений пером Трумена Капоте образ точно не забудеться.

"Сніданок у Тіффані" - це класика вже, як не крути й не сперечайся. Це історія дівчини-легенди Голлі Ґолайтлі, яка підкорила Нью-Йорк та звела з розуму десятки чоловіків. Історія дівчини, яка ризикувала своїм життям і водночас лишалася невимушеною у своїх діях та вчинках. Вона з легкістю та приязню могла спілкуватися із наркобароном, вважаючи його "милим старим". І так само невимушено із письменником початківцем. Вона бачила талант людини й прагнула його розкрити. Могла зробити вартісний подарунок витративши на нього майже всі заощадження й бути впевненою, що усе зробила вірно. Бо вона того хотіла.

Голлі жила в реальному світі, де намагалася на очах у всіх приховати свою таємницю. І їй це вдалося, майже вдалося.

Трумен Капоте відтворив епоху та настрій, стиль написання доволі легкий. Тут не шпортаєшся в поняттях і прихованих смислах.
Але одну цитату, я собі забрала у скарбничку:
"Не можна дикій істоті віддавати свою душу: що більше віддаєте, то сильнішою вона стає".