Тім Гарфорд

Купила книжку на подарунок. Що й ефективно спрацювало - встигла прочитати сама, перш ніж дарувати (вже не) кота в мішку.

І невипадково. Бо здається, ця книжка була мені більш потрібна (обожнюю я порядок, чистоту і все під лінієчку), аніж іменинниці (робочий стіл якої - повна протилежність моєму).

Автор таки переконав мене, що життя - це безлад. Що часто саме незаплановані дії є ключовими та найвлучнішими. А після "Чорного лебедя" таке читати - як бальзам на душу.

Початок трішки ступорив читання, бо великі мотиваційні історії, які мають підтвердити тези автора, здавалися мені надто нудними чи надто ретельно описаними.

І таких історій у книжці на кожен розділ по кілька, які супроводжують думку автора протягом всього розділу. Задум наче незлецький.
Висновки чіткі і аргументовані. Загалом стосуються і робочого місця в офісі, і загальних стратегій великий компаній (Amazon, Goolge etc), і воєн, і стосунків та життя.

Рекомендувати можу тим, хто божеволіє від порядку, у кого кожен емейл у відповідній папці, всім шанувальникам Марі Кондо, і навіть - гіпертривожним мамашам (останній розділ саме для них).

Врешті я отримала установку менше паритись щодо ретельного складання, сортування, планування, натомість звільняючи час на справи, а не на рутину. Бо! Не завжди надмірне складання є ефективним.

Головне, що автор не впадає у крайнощі. Визнає, що те ж робоче місце в когось може бути стерильним, а в когось захаращеним - неважливо. Важливо, що в цьому є свобода для кожного працівника, яка означає багато.