Відповідаючи на питання про мого улюбленого автора, я, зазвичай, не можу виділити когось одного, але неодмінно називаю Теодора Драйзера в числі перших.
Розтягую задоволення від книжок автора, тож роблю великі перерви між творами: позаторік була «Американська трагедія», в минулому році— трилогія «Фінансист», цьогоріч настала черга першої книги автора — роману «Сестра Керрі». Отже, «Сестра Керрі» Т. Драйзер
Традиційний для Драйзера сюжет: історія молодої особи на шляху до «американської мрії». 18-річна Керрі їде до Чикаго в пошуках кращого життя, прихопивши з собою прагнення й амбіції, притаманні для її віку. Шукаючи себе, дівчина злітає, падає, палає чимось або кимось одним, щоб невдовзі змінити вподобання та перемкнутися на щось інше, але все це з однією метою — вибитися у вищі кола суспільства.
Герої книги розкриваються на тлі детальних та контрастних образів Америки 19 століття: розкішні інтер'єри будинків, зали фешенебельних готелів та ресторанів, вечірні вбрання богеми — усе це сяє ще сильніше на фоні тяжкої праці заводських працівників та злиденного життя жебраків. Завдяки увазі автора до кожної дрібниці можна уявити справжнє життя тогочасної Америки.
До персонажів Драйзера, як завжди, більше питань аніж відповідей, але ж і в житті жоден із нас не є однобоким та постійним, повністю позитивним чи негативним.
Чи може людина віднайти те, що шукає, досягти бажаного, якщо її прагненням та жазі до кращого властиво завжди зростати, і, отримавши щось одне, вона лише хоче більшого? Ненаситність людської душі — в центрі цього роману, особисто для мене.
За розвитком сюжету стежити цікаво, а ще цікавіше, чи не втратить Керрі себе, шукаючи гарного життя, та чим доведеться платити та жертвувати на шляху до мрії.
Глибока проблематика й детальні описи варті того, щоб ними зачитуватися!