«Забуття» — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті» - дуже точні слова Тані Малярчук про цей роман.
Шкодую про одне, що книжка так довго чекала мого прочитання, хоча звернула я на неї увагу ще 2016 року. Мене цікавила в першу чергу історія В’ячеслава (Вацлава) Липинського, поляка-щляхтича за походженням, українця за власним вибором, історика, філософа, засновника українського монархізму. Але яким було моє здивування, коли і сучасну частину я прочитала з не меншою цікавістю. Особливо мене інтригувало, як письменниця в кінці книжки зуміє об’єднати такі різні і в той же час в чомусь схожі історії абсолютно незнайомих різних людей. Але на те й є магія слів - авторці вдалося.
Пророблена колосальна дослідницька робота, щоб історичне тло, постать Липинського, його оточення, його особисте життя, його ідеї, робота ожили на сторінках книжки, сприймалися реалістично, життєво, хоча і емоційно та експресивно. Після прочитання так занурюєшся в епоху, шо хочеться ще щось і прочитати, і дізнатися, тобто книжка стовідсотково справилася з одним із своїх призначень – зацікавити героями та історичною постаттю максимально.
З сучасною лінією все трохи інакше, маємо молоду жінку з психологічними розладами, яка боїться, що її пам'ять поглине синій кит забуття, саме така травма у дуже багатьох українців сучасності – ми не знаємо, не пам’ятаємо з різних причин про своє коріння, не знаємо історію свого роду. Книжка 2016 року, вже йде війна, але багато хто досі в летаргічному сні забуття.
Наша ж героїня, як і Липинський – переживають ті ж самі людські зрозумілі всім почуття кохання, розчарування, болю, втрачені ілюзії, зневіру. Вони живуть, навчаються, роблять вибір, помилки, страждають, мають прагнення. З кожною сторінкою книжки вони наближаються в часі і просторі один до одного. Щоб в кінці зустрітися, героїня поїде шукати могилу Липинського у Затурцях, але ту могилу зітре час і люди. Отаку подяку отримає український історик від тих, про кого і для кого працював і жив. Добре, що хоча б якась інформація про діяльність та життя Липинського збереглися на шпальтах старих газет та спогадах сучасників. Згадок же про власну історію родини у нашої сучасниці взагалі катастрофічно мало.
Питання хто винен у такому порушенні історичної тяглості риторичне і філософське, і прямо зараз битва за нього йде на сході нашої країни, але його ми ще й всі маємо відрефлексувати, щоб не допустити повторення подібного забуття в майбутньому, бо інакше ми зникнемо як держава і як народ.
Це була моя перша книжка Малярчук, тепер чекатиму нових, однозначно моя авторка.
Анонім
Історія Ліпінського була цікавою. Частина героїні збентежила. Гарна мова. Але не торкнулось серця ♥️ Мабуть, це прекрасний твір для вузького кола читачів, і не всім стає зрозумілим. Для мене ця книга залишилась загадкою, яку не захотілось розгадувати
Анонім
Авторка - дуже смілива жінка, адже якщо події з її життя - це не видумка, а вони відбувались насправді, то треба бути дуже безстрашною, щоб розказати про них на увесь світ (в нашому суспільстві).
Окремо скажу, що було дуже цікаво побачити як Таня Малярчук поєднає 2 такі не поєднувані сюжетні лінії.
Також хочу подякувати їй за дослідження та знайомство нас із В'ячеславом Липинським. До цієї книги я про нього не знала нічого, як не соромно.
Анонім
