Мабуть, це чи не єдина книжка від «Віхоли», яку мені було важко і навіть інколи незрозуміло читати. І це мене засмутило, бо тема здавалась цікавою, а знаючи, що у видавництва навіть книжки на складні теми написані легко і цікаво — я думала, що буде так само і з цією.
⠀
Але виявились, що ні. Ця книга — абсолютно не для мене. Я була не готова до неї. Вона — дуже академічно написана і, як на мене, не розрахована на широку публіку. Було відчуття, ніби я читаю наукову роботу з великою кількістю важких термінів, посилань на праці інших, аналізом. Мені дуже не вистачало пояснень простою мовою, зрозумілих порівнянь.
⠀
Я відчувала, що моїх знань дуже недостатньо і мені було сумно.
⠀
Загалом авторка аналізує культуру, найбільше літературу, у період між двома майданами, яку називає транзитною, через призму трьох тем: постколоніальна травма; посттоталітарна свідомість; постпамʼять. У книзі можна знайти аналіз деяких творів сучасних українських авторів: Сергія Жадана, Оксани Забужко, Ліни Костенко тощо. Тож було б добре, прочитати їхні популярні книжки перед прочитанням цієї праці.
⠀
Особисто мені найбільше сподобалися і найлегше сприймались розділи про аналіз Чорнобильської катастрофи, а також — про різні феномени, як-от: феномен «хворого тіла», феномен лузера та симптом motherphobia.
⠀
У цілому мені важко дати якийсь аналіз книжки, адже я багато чого взагалі не розуміла і дуже важко сприймала інформацію. Тож, на жаль, це точно наразі не «моя» книга. Проте на Goodreads я бачила і хороші відгуки на неї, тож очевидно — що вона непогана, а мені просто бракує знань і підготовки для її читання. Думаю, для літературознавців, культурологів — книга може бути цікава та пізнавальна.
Анонім
Авторка аналізує, як історична травма, пов’язана з колоніальним минулим, впливає на нашу ідентичність, мистецтво, літературу та загальне культурне самосприйняття.
Головною перевагою книги є її інтелектуальна насиченість. Гундорова поєднує теоретичні концепти зі свіжими прикладами з української культури та літератури, даючи читачу можливість подивитися на звичні речі з нового ракурсу. Авторка піднімає важливі питання: як нація може подолати колоніальне минуле, як травма формує сучасність, і як знайти баланс між пам’яттю та новим етапом розвитку.
Однак для читача, який не має досвіду у філософії чи культурології, книга може бути складною через насиченість термінологією та академічним стилем. Деякі розділи вимагають уважного й повільного читання, щоб розібратися в ідеях.
Оцінка: 8/10 — цікаво, але потребує підготовленого читача.
Анонім
