Стівен Спотсвуд

Я люблю класні детективні історії. А ця книга саме така. Класна детективна історія. З цікавим сюжетом. З гарно прописаними персонажами. З неочікуваним фіналом. Це якраз той випадок, коли ти до кінця не можеш вгадати «поганця» (хоча читаючи книгу думаєш що нащупав розгадку). Автор до третьої книги помітно «виріс». Діалоги стали цікавіші, описи книги більш атмосферніші. Моя оцінка 9/10 і щира рекомендація для поціновувачів такого жанру.

«Спадщина — справа невдячна. Дбайте про те, щоб жити; те, що станеться після вас, вирішиться саме собою»

класний атмосферний детектив, який легко читається та тримає інтригу до кінця, плутаючи - хто там головний лиходій. Але навіть коли злочин розкрито - то все виявляється не так однозначно) сподобалась подача автора (відчується його журналістське минуле).
Кому сподобається ? Поціновувачам детективів Агати Крісті.
Коли читати ? Осінніми вечорами під палахкотіння свічки, наливши собі щось зігріваюче.

«Світ недоброзичливе місце і мені доведеться ховати своє серце, якщо хочу вижити в ньому»

«Більшість присутніх переймались як показати себе, аніж гарно провести час в компанії інших.
Чимало з них не знали куди себе подіти. Це насправді сумно отак марнувати свій час»

Перше, що мене підкорило – товстенький і приємний томик із стильною обкладинкою, яка от прямо каже: це буде дівчачий нуарненький (гримаси постмодернізму, сорян) ретро детектив у стилі американських 40-х. До речі, про ретро: спочатку я навіть подумала, що це якась із невідомих у нас справді старих серій – перекладацький бум не виключав такої можливості. Але досить швидко стає зрозумілим, що це явна стилізація під середину ХХ ст. І прямо от відчутна фемінізація тільки одна із ознак імітації, хоч і хорошої.

І ще раз до речі: тепер про фемінізацію – книга явно відсилає до Ніро Вулфа і Арчі Гудвіна (я так точно не могла позбутись паралелей), але в жіночому варіанті. Оповідачка Вілл Паркер – молода жінка, колишня циркачка, працює помічницею Лілліан Пентекост – детективки, жінки блискучого інтелекту, здоров’я якої обмежує можливості нишпорити Нью-Йорком. Цю частину роботи бере на себе Паркер, паралельно дбаючи про напарницю. Про класичні романи Рекса Стаута нагадує не лише тандем «інтелектуал в кріслі + помічник-нишпорка», а також виведений Спотсвудом образ поліцейського конкурента/колеги, занадто прямолінійного і схильного мислити за схемами, щоб обійти героїнь.

Загалом маємо, як на мене, "вивернуті" шаблони старого доброго крутого детектива: очевидне домінування у романі (чисто чисельно і не тільки) жінок, а також спробу додати рис такого собі жіночого нуару із старими гріхами і фатальними жінками. Не те щоб я була проти таких літературних експериментів – проблема в тому, що я ці шаблони бачила під час читання, а мала б бути захопленою сюжетом. Та і постійне порівняння із Рексом Стаутом було не на користь Спотсвуду: тут немає іронії і позірної легковажності мого улюбленого Арчі – натомість героїня періодично підкидає натяки на якісь особисті таємниці / проблеми. Ну, і як на мене не обійшлось без кількох роялів у кущах.

Власне слідство – досить непогана загадка із вбивством під час спіритичного сеансу, довгими тінями старих гріхів, таємною злочинною організацією. Тому добра робота, непоганий детектив, а наступна книга цієї серії мені сподобалася навіть більше, так що любителям жанру - однозначно раджу.

“Убивство у неї під шкірою” - перша книга в запланованому довгому циклі історій про Вілл Паркер та її наставниці Лілліан Пентекост.

Книга написана в атмосфері колоритної ретро Америки.
Головні героїні - дві жінки. Одна досвідчена розслідувачка, а інша- потрапляє абсолютно випадково у світ загадок, вбивств та шантажу.

Роман представляє собою класичний детектив. Він чіпляє з перших сторінок і не відпускає до останньої сторінки. Тут присутні динаміка, інтрига, гарні діалоги та ще одна загадка, для розвитку подальшої історії героїнь.

Цікаво було читати роман розуміючи, що події відбуваються в 1920-1930 роках, але героїня вільна в своїх статевих відносинах. Що, звісно, було в ті часи (та і завжди), але мало писалось авторами саме того часу.

Незважаючи на м’яку палітурку, видання виготовлено якісно. Після прочитання книги сторінки не випадали, а палітурка мала приємний вигляд.

Не дивлячись на усі перешкоди, виставлені моїм організмом, книгу я прочитала і спішу поділитися враженнями з вами.

Отже, це друга книга з циклу ретродетективів про детективку Лілліан Пентекост та її помічницю Вілл Паркер. Ці особи мені дуже подобаються, тому я думаю, що буду читати цикл і далі (звичайно, якщо його таки видадуть, бо цукерочкою манять у вигляді початку наступної пригоди), не дивлячись на усі нюанси (про них згодом).

Цього разу наших детективок запрошує власник цирку, у якому раніше працювала Віл, розслідувати вбивство, де жертвою та можливим вбивцею є працівники цього закладу. Але у винуватість метальника ножів не вірить ні Віл, ні інші члени трупи. А тут ще виявляється, що вбита дівчина з цього містечка і ноги злочину можуть рости саме звідси.
"Я не кажу, ніби Док обманщик. Та недомовки з кожного роблять підбріхувача. Він явно просіював пісок кожної своєї подорожі та показував з того всього лише золоті піщинки".
Отже, наші детективи мають купу роботи, яку і виконають з ризиком для власного здоров'я та навіть життя. Але блискуче!
То ж, до нюансів: нечітка поліграфія, помилки друку та інколи дивний переклад. Найбільше мене розсмішило - відкоркувати Біблію. От як це, поясніть мені)))

Раджу поціновувачам класичних детективів.

Почала читати цю книжку раптово, я дуже довго відкладала її, дочитала буквально декілька хвилин тому, але відразу скажу, що радила б познайомитись з цією історією, коли падатиме перший сніг, бо саме тоді відбувається майже весь сюжет. Відразу велика вдячність автору за перелік перед першим розділом усіх важливих персонажів книжки.

Очима Вілл Паркер ми знайомимось з її босом, неймовірною та загадковою Ліліан Пентекост. За незвичайним збігом обставин вони візьмуться за справу, пов'язану з вбивством матері сімейства.

Як я вже казала, я не люблю читати детективи, але цей захопив мене з перших хвилин, головні героїні сильні, відважні, розумні.

Книга з ЛГБТ-представниками, які дуже гарно описані. В більшості книг, які я читала представники ЛГБТ описані вульгарно, або їх вписали в книгу для привернення уваги до твору, тут зовсім навпаки дуже і дуже гарно все продумано.

Якщо вам подобаються книги з сильними жіночими персонажами, то це саме вона.

Яскрава і емоційна книга, яка покаже та допоможе відчути циркове життя, не будемо забувати, що вона з сильними головними героїнями.
Тепер через цю книгу ще більше захотіла продовження.

Я дуже люблю книги з розумними та відважні. Якщо ви любите 50-ті роки, цікавих і загадкових героїв, детектив, який має логічне закінчення (я читала деякі книги, яких не було зовсім логічного розвитку подій).

Коли я читаю книгу, відразу бачу її, як фільм. Мені дуже подобається, щось не розказане, щоб читач міг сам додумати сотню разів.

Я досі не можу "розкусити" Лілліан Пентекост, це мені не дає спокою, я хочу дізнатись більше про головну героїню. В "Убивство в неї під шкірою" згадувалось, що її батько був священником, і все більше нічого ми про неї не знаємо. Дуже хочеться дізнатись її історію, чому вона почала розслідувати злочини.

Книгу однозначно рекомендую.

Моя улюблена цитата
"- Не люблю потягів.
Метро - інша річ. У метро, якщо вам не до вподоби, куди вас рухає, можна щодві хвилини вилізти, спіймати таксі, пройтись пішки".

Я раніше теж не любила потягів, але останнім часом дуже хочу поїхати кудись саме потягом.

Ця серія детективів мене просто полонила, надцікавий сюжет, динаміка, дуже харизматичні леді, які ведуть розслідування і протягом сюжету відкривають секрети і про своє життя. Закручений та багатошаровий сюжет, і я жодного разу не вгадала вбивцю🫣 Однозначно буду читати цю серію далі і вам рекомендую! Поки видано 2 книги, але вони варті вашої уваги 👍🙌

40ві роки, Нью-Йорк і дві абсолютно не схожі жінки-детектива, що разом розслідують різні справи.

З перших сторінок історія мене зацікавила і було важко відірватись (а це для мене зараз найцінніше, бо дуже важко концентруватися). Я не скажу, що це найкращий детектив в моєму житті, але було дійсно захопливо і атмосферно, трохи нуарно я би сказала. А ще історія виявилася як то кажуть «із подвійним дном» тож я залишилась приємно вражена. Це перша книга циклу але її можна читати і як самостійну.

Окремий лайк за саму книгу, вона хоч і у м‘якій палітурці, після читання залишилась майже як нова і без залому на корінці чи сторінок що випали.

Дуже складно оцінювати книжку, стиль написання якої, не зовсім мій.
Чому так, адже детективи я обожнюю?

Мені було нудно.
Не завжди, але частенько.
Розслідування ведеться у повільно-розмірено-спокійній манері. В мене не було такого щоб : "хто ж там той вбивця 🤔 і що буде далі".

Але разом з цим, мені дуже симпатизували головні героїні. Обидві цікаві, непересічні особистості з непростим минулим (особливо Вілл, от вона викликала в мене найбільше почуттів).

Розв'язка здивувала. Сподобалось як місіс П. 'розклала все по полицях' і вивела вбивцю на чисту воду... було ефектно.

Загальне враження двояке. Невпевнена, що буду продовжувати знайомство з автором.
Все ж таки, мені до вподоби більш насичені та динамічні сюжети.

Нуарний детектив, де головні розслідувачки - жінки, є одностатеве кохання і багато, дуже багато загадок. За всіма законами жанру, це прекрасний представник. На жаль, попався мені не в той настрій, тому читала довго і субʼєктивно поставила б меншу оцінку. Але блін, такий сюжет і ось ця гьорл павер не заслуговує менше, ніж на 8/10.
Взагалі, не розумію, чому вона досі не букток хіт, бо має в собі все для такої популярності!

Радію, що такі книги пишуться і перекладаються)
Окремо хочу похвалити українське видання. Найзручніші мʼякі обкладинки на ринку, без перебільшень. Книжка розкривається повністю, її не потрібно тримати, вона нормально лежить розкритою і при цьому корінець не надламався. Жорж 👏🏻

Це друга книга дуже симпатичної ретро детективної серії «Пентекост і Паркер». Оповідачка – Вілл Паркер – асистентка Лілліан Пентекост, жінки блискучого інтелекту, але слабкого здоров’я, вони працюють детективками у Нью-Йорку 1940-х. Це продовження мені сподобалось навіть більше за першу книгу (це при тому що і вона цілком найс). В «Убивстві» героїні розкрились повніше, стали яскравішими. У мене склалось враження, що автор трохи змінив стиль оповіді: у Віл, яка розповідає історію, з’явились інтонації дівчини, чиї циркові університети не позначились рафінованістю, як, власне, і має бути. Вона стала більш іронічною і менше натякала на страшні таємниці і їй це відверто пішло на користь.
Чергова справа Пентекост і Паркер стає особистою: убито колишню колегу по цирку і подругу Віл, яка працює Татуйованою Диво-Жінкою (саме вона зображена на обкладинці, яка все ж – скажімо чесно – першій книзі таки поступається). Ба більше, головним і, схоже, єдиним підозрюваним став колишній вчитель Віл, метальник ножів (угадайте, як загинула жертва) Валентин Калішенко (ага, вестерни такі вестерни – ну як же не втулити загадкову руску душу в американський цирк. Але він не так уже і дратує, мушу визнати).
Локацією для справи стає містечко в американській глибинці, біля якого зробив зупинку мандрівний цирк і, власне, сам цирк. Зізнаюсь: я терпіти не можу історії, пов’язані із цирком, але от у Спотсвуда цирк як декорації для детектива вийшов дуже симпатичний, особливо його спідній бік, «робоча» частина, не призначена для глядачів. До всього ж історія, хоч і розважальна в першу чергу, ненав’язливо піднімає чимало важливих тем: тут і зміна епох (мандрівні цирки відходять, і розгубленість людей, що вміють жити тільки так, проходить тоненькою ниточкою); і ветерани, що повернувшись із Другої світової, намагаються призвичаїтись до світу, який не змінився, тоді як вони – так; злочинність і святенництво у маленьких містечках – містечко тут принципове, обмежений простір дає можливість всьому тому резонувати; загублені душі, для яких цирк став єдиним виходом і прихистком… Це все вплетене в детективну історію просто ювелірно. Додайте сюди грубуватий гумор Віл, трохи іронії її начальниці і вийде прекрасне чтиво.