Стівен Спотсвуд

Ця серія детективів мене просто полонила, надцікавий сюжет, динаміка, дуже харизматичні леді, які ведуть розслідування і протягом сюжету відкривають секрети і про своє життя. Закручений та багатошаровий сюжет, і я жодного разу не вгадала вбивцю🫣 Однозначно буду читати цю серію далі і вам рекомендую! Поки видано 2 книги, але вони варті вашої уваги 👍🙌

40ві роки, Нью-Йорк і дві абсолютно не схожі жінки-детектива, що разом розслідують різні справи.

З перших сторінок історія мене зацікавила і було важко відірватись (а це для мене зараз найцінніше, бо дуже важко концентруватися). Я не скажу, що це найкращий детектив в моєму житті, але було дійсно захопливо і атмосферно, трохи нуарно я би сказала. А ще історія виявилася як то кажуть «із подвійним дном» тож я залишилась приємно вражена. Це перша книга циклу але її можна читати і як самостійну.

Окремий лайк за саму книгу, вона хоч і у м‘якій палітурці, після читання залишилась майже як нова і без залому на корінці чи сторінок що випали.

Дуже складно оцінювати книжку, стиль написання якої, не зовсім мій.
Чому так, адже детективи я обожнюю?

Мені було нудно.
Не завжди, але частенько.
Розслідування ведеться у повільно-розмірено-спокійній манері. В мене не було такого щоб : "хто ж там той вбивця 🤔 і що буде далі".

Але разом з цим, мені дуже симпатизували головні героїні. Обидві цікаві, непересічні особистості з непростим минулим (особливо Вілл, от вона викликала в мене найбільше почуттів).

Розв'язка здивувала. Сподобалось як місіс П. 'розклала все по полицях' і вивела вбивцю на чисту воду... було ефектно.

Загальне враження двояке. Невпевнена, що буду продовжувати знайомство з автором.
Все ж таки, мені до вподоби більш насичені та динамічні сюжети.

Нуарний детектив, де головні розслідувачки - жінки, є одностатеве кохання і багато, дуже багато загадок. За всіма законами жанру, це прекрасний представник. На жаль, попався мені не в той настрій, тому читала довго і субʼєктивно поставила б меншу оцінку. Але блін, такий сюжет і ось ця гьорл павер не заслуговує менше, ніж на 8/10.
Взагалі, не розумію, чому вона досі не букток хіт, бо має в собі все для такої популярності!

Радію, що такі книги пишуться і перекладаються)
Окремо хочу похвалити українське видання. Найзручніші мʼякі обкладинки на ринку, без перебільшень. Книжка розкривається повністю, її не потрібно тримати, вона нормально лежить розкритою і при цьому корінець не надламався. Жорж 👏🏻

Це друга книга дуже симпатичної ретро детективної серії «Пентекост і Паркер». Оповідачка – Вілл Паркер – асистентка Лілліан Пентекост, жінки блискучого інтелекту, але слабкого здоров’я, вони працюють детективками у Нью-Йорку 1940-х. Це продовження мені сподобалось навіть більше за першу книгу (це при тому що і вона цілком найс). В «Убивстві» героїні розкрились повніше, стали яскравішими. У мене склалось враження, що автор трохи змінив стиль оповіді: у Віл, яка розповідає історію, з’явились інтонації дівчини, чиї циркові університети не позначились рафінованістю, як, власне, і має бути. Вона стала більш іронічною і менше натякала на страшні таємниці і їй це відверто пішло на користь.
Чергова справа Пентекост і Паркер стає особистою: убито колишню колегу по цирку і подругу Віл, яка працює Татуйованою Диво-Жінкою (саме вона зображена на обкладинці, яка все ж – скажімо чесно – першій книзі таки поступається). Ба більше, головним і, схоже, єдиним підозрюваним став колишній вчитель Віл, метальник ножів (угадайте, як загинула жертва) Валентин Калішенко (ага, вестерни такі вестерни – ну як же не втулити загадкову руску душу в американський цирк. Але він не так уже і дратує, мушу визнати).
Локацією для справи стає містечко в американській глибинці, біля якого зробив зупинку мандрівний цирк і, власне, сам цирк. Зізнаюсь: я терпіти не можу історії, пов’язані із цирком, але от у Спотсвуда цирк як декорації для детектива вийшов дуже симпатичний, особливо його спідній бік, «робоча» частина, не призначена для глядачів. До всього ж історія, хоч і розважальна в першу чергу, ненав’язливо піднімає чимало важливих тем: тут і зміна епох (мандрівні цирки відходять, і розгубленість людей, що вміють жити тільки так, проходить тоненькою ниточкою); і ветерани, що повернувшись із Другої світової, намагаються призвичаїтись до світу, який не змінився, тоді як вони – так; злочинність і святенництво у маленьких містечках – містечко тут принципове, обмежений простір дає можливість всьому тому резонувати; загублені душі, для яких цирк став єдиним виходом і прихистком… Це все вплетене в детективну історію просто ювелірно. Додайте сюди грубуватий гумор Віл, трохи іронії її начальниці і вийде прекрасне чтиво.