Книжка про те, чому люди так часто помиляються, маючи всі інструменти для розумного мислення. Автор доступно пояснює, як логіка, критичне мислення та розуміння ймовірностей допомагають ухвалювати кращі рішення й протистояти дезінформації. Книга надихає не боятися складних запитань і нагадує, що раціональність — не вроджений дар обраних, а навичка, яку можна й варто розвивати.

Раціональність — слово, яке звучить майже старомодно у світі, де емоція керує заголовками, а меми — аргументами. Але Стівен Пінкер, мов лоцман у розбурханому морі постправди, повертає нас до цього забутого маяка. Його книга «Раціональність. Що це таке, чому важливе і чому трапляється так рідко» — це інтелектуальний маніфест, заклик до пробудження, і водночас — глибоко людський, живий текст. Пінкер не вчить нас бути роботами. Він не перетворює логіку на холодну зброю. Навпаки — він показує, що раціональність не протиставляється людині, а належить самій суті людяності. Це не антипод емоції, а її обрамлення. Не відмова від віри, а метод пізнання. Він не створює культ розуму — він лікує нашу спільну амнезію: забування того, як думати ясно. Через призму логіки, теорії ймовірностей, когнітивних упереджень і філософії науки Пінкер проводить читача вузькими стежками помилок і пасток, у які ми потрапляємо щодня. І робить це не мовою професора з кафедри, а мовою іронічного, влучного, спостережливого співрозмовника. Він знає: найскладніше — пояснити просте. І йому це блискуче вдається. У центрі книги — парадокс сучасного світу: чому ми, маючи доступ до небачених обсягів знань, так часто мислимо ірраціонально? Чому віримо у фейки, піддаємося теоріям змови, заперечуємо наукові факти? Відповідь Пінкера не катастрофічна, а терапевтична: наша раціональність — не вроджена, а набута. Вона — навичка. Її можна і треба тренувати. Ця книга — не про суху математику мислення. Вона — про гідність розуму. Про право не лише вірити, а й перевіряти. Про силу, що починається з простого питання: «А чи це справді так?»

Купила не для себе, а в подарунок подрузі, вона дуже просила на день народження. Думаю, книга гарна, бо в подруги гарний літературний смак. Але! Це що за доставка взагалі?! Зробила замовлення о сьомій вечора, а зранку книга була вже в мене. Думаю, ви що там взагалі?! Одним словом, дякую, ви круті!

У книзі "Раціональність" Стівен Пінкер досліджує, чому, попри наявність логіки, науки та освіти, люди часто поводяться ірраціонально. Він не просто критикує це, а навпаки — показує, що ми здатні на раціональне мислення, і пояснює, як його застосовувати. У книзі розглядаються: теорія ймовірностей і статистичне мислення (включно з медичними прикладами й тим, як неправильно люди інтерпретують дані); евристики й когнітивні упередження (як вони спотворюють наше мислення); ігрова теорія (чому ми іноді співпрацюємо, хоч це нам не вигідно); та навіть моральне мислення й роль раціональності в суспільному дискурсі. Особливо цікаво, як Пінкер розвінчує хибні припущення щодо ймовірностей і причинності — наприклад, як ми переоцінюємо рідкісні події через медіа або як не враховуємо базові показники. Це справді допомагає критичніше ставитися до новин, реклами чи навіть власних рішень. Що трохи може не зайти — це досить академічна мова з великою кількістю термінології, яка вимагає додаткової концентрації при прочитанні. Загалом, ця книга - must read для тих, хто хоче зрозуміти чому раціональність — це не лише про математику, а ще й про етику, демократію та суспільне благо.

Про причини та нейробіологію агресії й насильства; про помсту, садизм і вбивства; про війни світові, міждержавні й громадянські; про геноциди й тероризм; про расову, етнічну й релігійну нетерпимість; про тортури й тілесні покарання; про ідеології й патології мислення. А також про емпатію, самоконтроль, мораль і розум. Ґрунтовна, я б навіть сказав – основоположна, праця майже на 800 сторінок великого формату відомого науковця й популяризатора науки, з численними графіками та результатами окремих прикладних досліджень, в якій автор переконливо доводить: - що попри всі жахливі війни ХХ століття, у світі стало менше насильства; - що люди стали моральнішими, більше підвладні самоконтролю, набагато раціональніше мислять; - що війни безглузді, немає потреби у стримуванні наддержав, а ядерна зброя - абсурдна і втратила будь-який воєнний сенс. Коли дивишся навколо, то здається, що автор дещо не має рації. Але коли вдуматися, то все ж таки нині ми не спостерігаємо привселюдних страт на гільйотині чи пласі, четвертувань чи колесувань, спалення жінок на вогнищі, гладіаторських поєдинків тощо. Ще в перші десятиліття ХХ століття американські президенти говорили й робили те, що зараз тягло б за собою всезагальний осуд. Так, наприклад, один з найвизначніших президентів Теодор Рузвельт писав, що винищення корінних американців було необхідним для того, щоб континент не перетворився на «ігровий майданчик для жорстоких дикунів», і що в дев’яти з десяти випадків «хороший індіанець – це мертвий індіанець. Ще один президент-миротворець Вудро Вілсон був шовіністом і прихильником домінування білих, не допускав темношкірих до навчання в Принстоні, коли його очолював, хвалив «Ку-клус-клан», очистив федеральний уряд від темношкірих працівників і з підозрою ставився до етнічних іммігрантів. А Франклін Рузвельт запроторив сотні тисяч американських громадян до концентраційних таборів, оскільки вони належали до тієї самої раси, що і японські вороги. Навіть молодий Вінстон Черчилль з захопленням описував одну з війн Британської імперії: «Ми послідовно просувалися вперед, село за селом, руйнували будинки, закидали криниці, валили вежі, вирубували тінисті дерева, спалювали врожаї та знищували водойми, приносячи з собою каральне спустошення». Ця книга написана 2011 року. І наче б з усіма доказами і висновками Стівена Пінкера можна було б погодитися, як тут своє слово взяли безумні кацапи і намагаються довести, що абсурд – це мораль, абсурд – це здоровий глузд, абсурд – це цивілізація і що її можна перетворити на ядерний попіл. І тому автору довелося написати передмову до українського видання та зробити певні застереження. Логічно було б, якби Стівен Пінкер у майбутньому написав або нові розділи до цієї роботи, або нову працю з аналізом новітньої ситуації. Та спробував ґрунтовно відповісти на питання: як в ХХІ столітті серед глобального цивілізованого світу, який штурмує космічні простори, вдосконалює штучний інтелект, розшифровує ДНК, розробляє нові методи лікування раку, можуть існувати кровожерливі нації з цілими букетами патології мислення: тупоумством, відсутністю власної думки, , відсутністю критичного мислення, міжгруповою ворожістю…

Раціональність, використання розуму та процесів мислення, які з нею пов’язані, здається, бракує на всіх рівнях. Завдяки прогресу науки та іншим проривам раціональне мислення має бути на найвищому рівні, але це не так. Проблеми людського мислення та упередженості, а також різні причини, чому раціональність не використовується так, як слід, є основою книги «Раціональність. Що це таке, чому важливе і чому трапляється так рідко». Ця книга охоплює багато частин головоломки раціонального мислення, пояснюючи, що це таке, чим не є, і чому, здавалося б, для деяких людей це так важко осягнути. Розділи книги обговорюють такі теми, як критичне мислення, логіка, кореляція та причинно-наслідкові зв’язки, теорія ігор та багато іншого. Ймовірно, найціннішими частинами цієї книги є розділи про ризик/винагороду та розділ, який охоплює розуміння й інтерпретацію ймовірностей. З ризиком і винагородою не потрібно довго дивитися навколо чи шукати, щоб побачити всі способи нераціональної поведінки людей. Одним із прикладів, наведених у книзі, є схильність людей купувати дорогі розширені гарантії, які, швидше за все, ніколи не будуть використані, або, якщо вони будуть використані, не будуть варті сплаченої ціни. Іншим є розуміння відсоткової ймовірності та її значення. Ці інтерпретації та інші подібні до них є ірраціональними, але ми їх бачимо та чуємо регулярно. Моя улюблена частина книги — це розділ, який обговорює ймовірності. Люди дуже погано розуміють, як працюють ймовірності, і це полегшує політикам, бізнес-лідерам та іншим маніпулювання даними. Моя єдина проблема з цією частиною книги полягає в тому, що вона не пропонує достатньо прикладів. Змусити людей зрозуміти, як працює ймовірність, нелегко, і деякі пояснення в книзі, незважаючи на точність, не матимуть сенсу для більшості читачів. Прямі, ілюстровані приклади зробили б цю частину книги ще кращою. Чому люди поводяться так, як вони поводяться, і чинять опір раціональному мисленню, йдеться в останньому розділі книги. Будь то особиста упередженість, релігійні переконання, лояльність до політичних поглядів чи щось інше, існує безліч причин, чому люди поводяться нераціонально. Спрямовувати людей в більш раціональному напрямку нелегко, оскільки занадто високий відсоток людства має ці особисті упередження і не хоче від них відмовлятися. Раціональне мислення важливе. Як суспільству нам усім було б краще, якби люди приймали більш раціональні рішення. Книга Стівена Пінкера є гарним посібником з раціональності та того, чому вона така важлива. Це цінна книга, яка принесе користь кожному, хто її прочитає.