Стівен Чбоскі

"Одного разу на білому папері в блакитну лінійку він написав вірша
І назвав його 'Осінь'
бо таку назву мала пора року
І це було найважливішим за все."

Осінь приносить Чарлі не лише новий навчальний рік, а й знайомство з харизматичними старшокласниками – Патріком і Сем. Вони відкривають перед ним світ музики, літератури, вечірок та юнацької безмежності. Це перший момент, коли він по-справжньому відчуває, що належить комусь, що він не просто спостерігач, а учасник. Але за легкістю моментів ховається біль – у кожного з них є свої травми, про які не заведено говорити вголос.
Чарлі спостерігає, аналізує, намагається зрозуміти інших, хоча й самого себе він розуміє далеко не завжди. Його листи – це спроба зафіксувати відчуття, осмислити те, що відбувається. Він вчиться приймати реальність такою, як вона є, навіть якщо вона не завжди справедлива.

Це роман про дорослішання, перші почуття, втрати й той самий момент, коли розумієш: ти – частина чогось справжнього.
Я не закликаю вас до експериментів — ні з коханням, ні з алкоголем, ні з цигарками чи чимось міцнішим. Це не зробить вас кращими друзями, талановитішими чи щасливішими.

Але Чарлі пробує. Бо як інакше дізнатися, що твоє, а що — ні?
Та головне, чого справді варто в нього повчитися, — це щирості, відданості й здатності віддавати себе іншим. Навіть якщо світ не завжди відповідає взаємністю.
Зізнаюся, я трохи скептично ставилася до YA, але рекомендація хорошої людини переконала мене: не дарма цю книгу називають культовою. Якби ж то я прочитала її раніше!

Книга стартувала потужно. З перших сторінок сюжет затягує, змушує бігти вперед разом із подіями, які розвиваються стрімко. Як це часто буває в містичних романах, виникає сумнів: чи це справжня містика, чи просто психоз? Іноді межа між ними настільки тонка, що не одразу зрозумієш.

Класичний набір персонажів – четверо хлопчаків, шериф, мама та інші мешканці маленького містечка, де коїться щось дивне. Спочатку ти жадібно ковтаєш сторінку за сторінкою, та в якийсь момент сюжет починає розпадатися. Ти просто перестаєш розуміти, що взагалі відбувається. Таємниці розкриваються, але вони вже не мають значення. Виникає відчуття, що автор зібрав у книзі все, що бачив у фільмах або читав у містичних романах, включно з релігійними мотивами. Останні мене особливо не зачепили.

У фіналі ніби з’являється глибший сенс, навіть одна важлива думка, яку можна було б забрати із собою, але… Це або занадто мало, або надто розтягнуто. Можливо, я просто не фанат епічних битв, але ближче до кінця книга мене втомила. Радію, що нарешті поставив крапку в цьому читанні.

Дуже цікава книга! Я, доросла людина, ходила зашугана, бо мені дійсно ставало моторошно! Стівен прекрасно створив вдалу атмосферу і чудово прописав хлопчика! Він один з небагатьох, хто дійсно круто прописує дитячих персонажів!

Я була дуже заінтригована і цією книгою і цим автором. Але він, на жаль, не для мене…
Книга нагадую дитячу казку-жахастик. Із хорошого - дуже запав в душу головний герой. Він таке кошенятко 🥹💔

Книга непогана, місцями щемка та болюча, в ній підіймаються важливі теми. Рекомендую для читання підліткам, а от дорослим книга може здатися гіперболізованою

Дуже мила і пронизлива книга, яка хочеш-не-хочеш, але зачіпає щось всередині тебе❤️‍🩹 Для когось вона може видатись надто дитячою, це правда. Але вона в будь-якому випадку є дуже чуйною та душевною🤍

Перше враження
Я читала цю книгу ще підлітком, і тоді вона не викликала у мене всього того спектра емоцій, які захлеснули цього разу. Зараз я побачила її зовсім інакше. Це історія про дорослішання, про пошук себе в старшій школі, про страхи, сумніви, труднощі самовизначення.

Що сподобалося:
📌 Головний герой — Чарлі. Його внутрішні метання, нерозуміння себе та світу довкола передані дуже реалістично. Він замкнутий, пасивний, чутливий, і це робить його живим, справжнім. Особливо цікаво було стежити за його прогресом у відносинах із сестрою — їхня сімейна динаміка вийшла правдоподібною й щемливою.

📌 Сем і Патрік — окреме задоволення. Сем сподобалася своєю мудрістю, терпінням і ставленням до Чарлі, а Патрік додав у книгу життєрадісності й теплоти. Вони ніби уособлюють різні грані підліткового досвіду.

📌 Стереотипи і реальність — у книзі є герої, яких можна було б загнати в рамки кліше, але вони виходять за ці межі, живуть справжнім життям. Як і в реальності, тут не так багато ідеальних моментів — підлітки роблять помилки, йдуть не тим шляхом, вагаються, але саме це й додає історії глибини.

📌 Досвід переосмислення — перечитавши книгу через роки, я зрозуміла її зовсім по-іншому. Вона викликає відгук у серці вже не як історія про когось іншого, а як відображення власних спогадів, переживань, моментів дорослішання. Книга змінюється разом із читачем, і це її найбільша сила.

Це була правильна ідея — повернутися до цієї історії через роки. Вона стала для мене дзеркалом минулого, нагадуванням про те, що кожен із нас колись був Чарлі, що всі ми колись шукали своє місце у світі.

"Уявний друг" — моя перша книга в жанрі містики/трилера. Спочатку здається, що це звичайна історія про хлопчика та його матір, але далі починається містика, яка поступово переростає в напружений психологічний трилер. Атмосфера стає все більш зловісною, а сюжет тримає в напрузі до останніх сторінок. Автор майстерно нагнітає страх і невідомість, змушуючи сумніватися в реальності того, що відбувається. Читається легко, але змушує задуматися. Дуже напружено, дуже цікаво — всім рекомендую, особливо шанувальникам захопливих і загадкових історій

Одна з найкращих підліткових історій. Обожнюю і книгу, і фільм.

Назва: Уявний друг
Автор: Стівен Чбоскі
Орієнтовний вік: 16+
Видавництво: РМ
Жанр: трилер, містика

Про:
Про переїзд, про хлопчика семи років, що бачив, як сміються хмарки, та про дивний будиночок на дереві

Мій відгук:
Дуже довго дивилась на цю книгу в книгарнях, але ціна кусалася, та ще й такий великий об'єм історії лякав. Аж ось випадково натрапила на цю книгу в бібліотеці, і вирішила — треба брати. Прочитала її менше, ніж за тиждень. Читалася ну дуже легко, хоча останні 300 сторінок, як на мене, можна було вмістити у 100, бо там дійсно усе занадто затягнуто. Але тим не менш, мені ну дуже сподобалося, як задум, так і стиль автора. Місцями моторошно, місцями сумно. Несподівано для мене виявилося, що тут багато релігії

дивилась фільм, от починаю читати) початок вже подобається🤩

Уявний друг — це роман, який тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Це моє перше знайомство з Чбоскі, і найближчим часом я точно прочитаю ще Привіт, це Чарлі..., щоб остаточно впевнитися в майстерності автора. А також Біблію, адже саме після цієї книги я зрозуміла, як багато алюзій на неї містять не лише цей роман, а й більшість книжок.

Мені дуже сподобалося, що книга складається з розділів про різних персонажів, і кожен розділ написаний так, що відповідає віку та життєвому досвіду героя. Тут 7-річні хлопчики залишаються довірливими, наївними дітьми. Згадаю хоча б одну ситуацію, коли Особливий Ед розповідає полісмену, що його тато має сканер, щоб знати, де стоять поліційні радари. А Мері-Кетрін свято вірить у те, що думати — те саме, що робити.

Автор майстерно тримає в напрузі навіть через текст. Тут можуть бути сторінки з одним-єдиним словом, підкреслення окремих слів, які спонукають шукати в них прихований сенс, і багато іншого.

Під кінець я наче сама почала чути чийсь шепіт, запевняла ChatGPT, що тут щось не так і мені потрібна його допомога, щоб розібратися. Почувалася трохи божевільною. Зараз точно допишу цей відгук і піду читати інші рецензії чи дивитися відео про цю книгу. Дуже сподіваюся, що вони є.

Уявного друга абсолютно точно треба читати з кимось, щоб мати змогу обговорити.

Незважаючи на обсяг книги, моя швидкість читання була в півтора раза більшою, ніж зазвичай. Роман легко читається, хоча іноді потрібно зупинитися й задуматися: Що це щойно було?

Остання сторінка залишає після себе кілька запитань. Думаю, кожен може трактувати фінал по-своєму.

Однозначно, 10/10.