"Ти могутній не тому, що сильний. Ти могутній, бо ти добрий." Крістофер переїжджає з мамою до невеличкого містечка. І одного разу він зникає на 6 днів у Лісі Місії. Але вертається. Та вже не зовсім таким, як був раніше. І найголовніше - в нього з'явився друг, про якого нікому не розкажеш, бо його більше ніхто не чує. І цей хороший чоловік, як його називає Крістофер, дає йому важливе завдання - побудувати хатинку на дереві. І він збудує її, з допомогою друзів, і ця хатинка стане для хлопчика порталом в уявний світ, де на нього чатує шептуха. 50 років тому, маленький хлопчик Девід також зник у тому лісі. Та йому пощастило менше, він не повернувся... Хто ж допоможе Крістоферу в боротьбі зі злом? Хороший чоловік. Все, що буде далі, говорити не можна, бо це суцільний спойлер. Ця книга, захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Містичний трилер, глибокий емоційний, про силу материнської любові, яка заради сина ладна піти в саме пекло. Якби не знати, хто автор, можна було б трошки сплутати його з Кінгом. Чбоскі гармонійно поєднав елементи жахів, містики, драми та трилеру. А ще ☝️книга постійно нагадувала мені серіал "Дивні дива". Один єдиний момент, останні сторінок 200, події набрали таких шалених обертів, здавалося, що потрапив на карусель. Трошечки автор намудрував?Але це не зіпсувало загального враження.

Не очікувала, що ця книга зможе мені сподобатись. Свого часу дивилась фільм, він зовсім не справив вражень. Але з книгою - вийшло зовсім навпаки. Головний герой Чарлі простий і щирий, його історія змушує сміятися, сумувати й замислюватися про власне життя. Читається на одному подиху. Рекомендую тим, хто цікавиться підлітковою психологією та літературою про пошук себе.

Є книги, які захоплюють з перших сторінок, інтригують динамічним сюжетом і несподіваними поворотами. А є такі, що ніби непомітно проникають у серце, залишаючи по собі глибокий слід. І це саме така книга. Вона не просто розповідає історію, а змушує переглянути власні цінності, відчути емоції, які не завжди легко пояснити. Роман написаний у формі листів, які головний герой, підліток Чарлі, пише невідомому адресатові. Чарлі — хлопець особливий: сором’язливий, замкнутий, але дуже добрий, щирий і турботливий. Він гостро відчуває емоції інших людей, хоча не завжди розуміє власні. Його спостереження за світом і людьми навколо змушують замислитися над багатьма речами, які ми зазвичай не помічаємо. Спочатку я нічого особливого не очікувала від цієї книги. Ба більше, я була впевнена, що вона мені не сподобається, і, можливо, навіть продам її після прочитання та забуду. Але ні. Вона зачепила мене до глибини душі, отримала своє особливе місце в моєму серці. Читаючи, я постійно поверталася думками до Чарлі, намагаючись зрозуміти його. Чому він такий? Чому почуття інших для нього важливіші за власні? Чому він погоджується на речі, яких насправді не хоче? І ще безліч інших питань, які не давали спокою протягом всієї книги. Відповіді прийшли лише в кінці, і вони вразили мене до сліз. Виявилось, що з віком людина може забути деякі моменти свого дитинства, особливо якщо вони були болючими. Вона може продовжувати любити тих, хто скривдив її, просто тому, що не пам’ятає всіх деталей. Для Чарлі це стало справжнім потрясінням, адже він усвідомив, що не може ненавидіти людину, яка зробила йому боляче. Але водночас він більше не міг заперечувати того, що з ним відбувалися жахливі речі. Не хочу розповідати деталей сюжету, бо ця книга — не про події, а про відчуття, про шлях, який потрібно пройти разом із головним героєм. Вона відкриває серце і змушує співпереживати Чарлі, відчувати його біль, сумніви, радість, розгубленість і надію. Це історія про те, наскільки важливо мати справжніх друзів, які підтримають тебе, навіть коли тобі здається, що весь світ відвернувся. Про те, що не потрібно змінювати себе, щоб комусь сподобатися — варто залишатися собою. Кінець книги залишив мене з відчуттям світлого смутку. Я просто плакала від щастя і водночас від болю. Але Чарлі сказав не сумувати, тому я не буду. Натомість я винесла для себе важливий урок: потрібно цінувати близьких, не завдавати болю тим, кого любиш, і особливо берегти дітей, щоб їхнє дитинство не залишало шрамів у дорослому житті. Ця книга залишиться зі мною назавжди. Вона змусила мене замислитися над речами, про які я раніше не думала. Вона навчила мене, що справжнє щастя полягає в тому, щоб бути собою і мати поруч людей, які завжди підтримають. І я вдячна їй за це.

Атмосферний, класний, інтригуючий початок, трилер, жахи - все як я люблю. Не сподобався потім вже перехід у релігію, богів і доменів, для мене це було недоречно і я втратила той початковий запал, але читалася легко і було цікаво. Бали знімаю за розвʼязку, загалом історія класна✨

Найбільша прочитана книга 2025 року. Ця книга — як емоційні американські гірки, тільки ще з елементами жахів і філософії. Спочатку здається, що це просто історія про хлопчика з вигаданим другом, але чим далі, тим глибше занурюєшся в якийсь абсолютно непередбачуваний світ. ?️ У певні моменти я реально ловив себе на тому, що затамовував подих. ? Атмосфера дуже щільна, як туман уночі, — ніби щось ось-ось вискочить із темряви. Чбоскі круто тримає напругу, водночас змушуючи замислитись про важливе: про добро і зло, про вибір, про жертви, які ми робимо заради інших. Є моменти, які трошки затягнуті — тому зняв один бал, але загалом історія дуже сильно «зачепила». Раджу читати не тільки тим, хто любить трилери, а й тим, хто шукає щось глибше, ніж просто моторошну історію. І не здавайтесь посеред книги, ви все зрозумієте потім. Головне дочитати до кінця. Це книга, яка залишає слід.?

"Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих" Стівена Чбоскі — це не просто книга про підлітковий вік, це відвертий і болісно чесний лист від душі. Написана у формі щоденникових записів головного героя Чарлі, ця історія занурює читача у світ перших закоханостей, розчарувань, дружби та пошуку свого місця в житті.

Після прочитання цієї книги в мене залишилося більше запитань, ніж відповідей. Моментами мозок буквально вибухав. Усе, що відбувалося на сторінках, нагадувало психоделічну кінострічку. Інколи охоплювало відчуття розгубленості – було незрозуміло, чи це справді пише автор, чи вже розігралася власна уява. Думки після читання настільки сильно поглинали, що було важко заснути. Автор у дивний спосіб намагався відкрити глибини власного бачення – він обрав релігію як інструмент, щоб зобразити гріховність, темні сторони людської сутності. Скільки образів уже бачила, але саме так уявила їх уперше. Прикметник «дивна» – найточніше означення цієї книги у моєму сприйнятті. Спектр емоцій, які вона викликала, важко з чимось порівняти. За відчуттями Крістофер дійсно став другом – тим, за кого починаєш хвилюватися, кого хочеться захистити й кому прагнеш підказати правильний шлях. «Уявний друг» – це той випадок, коли неможливо залишитися байдужим, коли доводиться обирати сторону. Цей світ змушує робити вибір, розвивати уяву і знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Книга Стівена Чбоскі точно залишила слід у моєму серці. Вона не здалась нудною чи затягнутою, хоча деякі епізоди, на мою думку, цілком можна було б опустити. Читалась легко, приємно і, найголовніше, по-справжньому. Вона не найкраща із тих, що мені вже вдалося прочитати, але й точно не найгірша. Це був цікавий досвід – багатонадійний і водночас непередбачуваний. Важливість цієї книги у прихованих сенсах, філософському підґрунті та її впливі на свідомість. Таку літературу, певно, слід читати у ті періоди життя, коли ми потребуємо переоцінки цінностей, знаків іззовні та підтримки у прийнятті рішень. Особливо раджу її тим, хто відчуває себе самотнім, розгубленим чи просто втратив довіру до певних речей.

Мені здається, що я не дивилась фільм, тому для мене це був новий сюжет. Але книга мені не сподобалась ? За сюжетом старшокласник Чарлі дуже самотній і пише анонімні листи, де розповідає про своє життя. Мені не зайшов стиль написання - можливо, якби я читала її в підлітковому віці, то ця книга стала б однією з улюблених. А зараз мені було просто… нецікаво. Це зворушлива історія про дорослішання, перший поцілунок, сварки з друзями, стосунки з батьками. Але мене вона не зачепила. Хіба що трохи нагадала про мої підліткові роки. Добре, що в нас трохи інший менталітет (я так думаю), і наші підлітки не зовсім такі - ну я точно такою не була. Головний герой Чарлі здався мені «ніяким» персонажем. Його не хотілося жаліти, хоча була історія з тіткою, де мало би бути сумно, але мені не було. Книжечка невелика, можна прочитати за день, але мені вона не заходила, тому я її трохи довше мучила ? Тут багато трави та алкоголю, тож прямо підліткам я б не радила. А дорослим - ну, якщо любите згадувати своє минуле, то на один раз піде.