Після прочитання цієї книги в мене залишилося більше запитань, ніж відповідей.
Моментами мозок буквально вибухав. Усе, що відбувалося на сторінках, нагадувало психоделічну кінострічку. Інколи охоплювало відчуття розгубленості – було незрозуміло, чи це справді пише автор, чи вже розігралася власна уява. Думки після читання настільки сильно поглинали, що було важко заснути.
Автор у дивний спосіб намагався відкрити глибини власного бачення – він обрав релігію як інструмент, щоб зобразити гріховність, темні сторони людської сутності. Скільки образів уже бачила, але саме так уявила їх уперше.
Прикметник «дивна» – найточніше означення цієї книги у моєму сприйнятті. Спектр емоцій, які вона викликала, важко з чимось порівняти. За відчуттями Крістофер дійсно став другом – тим, за кого починаєш хвилюватися, кого хочеться захистити й кому прагнеш підказати правильний шлях.
«Уявний друг» – це той випадок, коли неможливо залишитися байдужим, коли доводиться обирати сторону. Цей світ змушує робити вибір, розвивати уяву і знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Книга Стівена Чбоскі точно залишила слід у моєму серці. Вона не здалась нудною чи затягнутою, хоча деякі епізоди, на мою думку, цілком можна було б опустити. Читалась легко, приємно і, найголовніше, по-справжньому. Вона не найкраща із тих, що мені вже вдалося прочитати, але й точно не найгірша.
Це був цікавий досвід – багатонадійний і водночас непередбачуваний. Важливість цієї книги у прихованих сенсах, філософському підґрунті та її впливі на свідомість. Таку літературу, певно, слід читати у ті періоди життя, коли ми потребуємо переоцінки цінностей, знаків іззовні та підтримки у прийнятті рішень. Особливо раджу її тим, хто відчуває себе самотнім, розгубленим чи просто втратив довіру до певних речей.
Анонім
Мені здається, що я не дивилась фільм, тому для мене це був новий сюжет. Але книга мені не сподобалась 🫠
За сюжетом старшокласник Чарлі дуже самотній і пише анонімні листи, де розповідає про своє життя. Мені не зайшов стиль написання - можливо, якби я читала її в підлітковому віці, то ця книга стала б однією з улюблених. А зараз мені було просто… нецікаво.
Це зворушлива історія про дорослішання, перший поцілунок, сварки з друзями, стосунки з батьками. Але мене вона не зачепила. Хіба що трохи нагадала про мої підліткові роки. Добре, що в нас трохи інший менталітет (я так думаю), і наші підлітки не зовсім такі - ну я точно такою не була.
Головний герой Чарлі здався мені «ніяким» персонажем. Його не хотілося жаліти, хоча була історія з тіткою, де мало би бути сумно, але мені не було.
Книжечка невелика, можна прочитати за день, але мені вона не заходила, тому я її трохи довше мучила 😅
Тут багато трави та алкоголю, тож прямо підліткам я б не радила. А дорослим - ну, якщо любите згадувати своє минуле, то на один раз піде.
Анонім
Спочатку книжка викликала в мене неоднозначні емоції, але загалом мені сподобалася. Інтрига тривала з перших сторінок і до самого кінця. Хоч деякі сцени були гидкими або цілком не зрозумілими, проте я вражена.
"Ми живемо зараз. Іншого в нас не буде".
"Проковтни свій страх, інакше страх проковтне тебе".
"Кожен - герой свого життя".
Анонім
