Стефан Цвейг

Відомий белетрист, ім'я якого обмежується літерою Р., отримує пухкий конверт.
Що може обіцяти лист, який починається з фрази «Моя дитина вчора померла...»? Пан Р. занурюється у сповідь жінки. Їй нічого більше приховувати, нема чого втрачати. Чорнильні візерунки на сторінках постають одкровеннями незнайомки.
⠀
«Ти був для мене — як пояснити тобі? Будь-яке порівняння, взяте окремо, надто вузьке. Ти був саме всім для мене, усім моїм життям».
⠀
Багато років тому 13-річна дівчинка побачила нового сусіда – світловолосого, чарівного та витонченого хлопця. Пари привітних поглядів та дружніх фраз вистачило, щоб у її серці спалахнув вогонь раніше невідомих почуттів.
Дівчинка дорослішала, змінювалося коло її спілкування, місце проживання, зовнішність ... але всі її думки, як і раніше, існували навколо сусіда.
⠀
«Повір мені, ніхто не любив тебе з такою рабською відданістю, з таким самовідданістю, як та істота, якою я була і якою назавжди залишилася для тебе…»
⠀
Повість просякнута болючим почуттям німої пристрасті, сліпою відданістю однієї людини іншій. Головна героїня – ніби метелик, що летів на яскраве світло свого кохання, знав про власну нерозсудливість і жив даремними надіями. Проте тут немає звинувачень, немає закидів з боку незнайомки.
⠀
«Я не хотіла себе зв'язувати, хотіла бути вільною для тебе. Десь, у потаємній глибині душі, все ще таїлася давня дитяча мрія, що ти ще покличеш мене, хоча б тільки на одну годину. І заради цієї однієї можливої ​​години я відштовхнула від себе все, аби бути вільною і з'явитися на перший твій поклик. Чим було все моє життя з самого пробудження від дитинства, як не очікуванням, очікуванням твого поклику!»
⠀
Безкінечно сумна та трагічна історія. Після прочитання у мене залишилося почуття спустошеності. Новела написана гарною та філігранною мовою, чуттєвість класичної літератури тут неможливо не відзначити.