Людина вчиться інакше, ніж машина, бо вона не просто обробляє дані — вона проживає їх. Особливу увагу автор приділяє дитячому навчанню, пластичності мозку, ролі сну, помилок і повторень. Він пояснює, чому людський мозок не є ідеальним комп’ютером — і чому саме в цьому його сила. Мозок не працює з абсолютною логікою, але вміє узагальнювати, передбачати, імпровізувати. Те, що для машини — виклик, для людини — інтуїція. І хоча штучний інтелект стрімко наближається до людських здібностей, Деан твердо тримає нас на землі: поки що ми — попереду. Не через обчислювальні потужності, а через здатність навчатися з досвіду, через емоцію, в контексті. «Як ми вчимося» — це книга, що дає надію. Надію на те, що в епоху цифри та алгоритмів людське мислення залишається унікальним, гнучким, глибоким. Це must-read для всіх, хто працює з навчанням, технологіями, дітьми чи просто цікавиться тим, як ми стаємо собою.
Анонім
«Як ми вчимося» Станісласа Деана досліджує одну з найцікавіших тем сучасної науки: як саме людський мозок здобуває знання — від народження до дорослості — і як це порівнюється з навчанням машин.
Книга об'єднує нейробіологію, психологію розвитку та елементи ШІ, щоб показати, як діти з самого малечку "навчаються" світу. Деан розповідає, що ми не приходимо у світ із порожнім мозком — у нас уже є базові моделі причинності, мови, об'єктів. Далі дитина активно "тестує гіпотези", як маленький науковець. Автор також проводить паралелі з тим, як ШІ вчиться — через підкріплення, глибоке навчання — але вказує на величезну прірву між людським і машинним навчанням.
Із мінусів, стиль викладу доволі сухий і академічний, місцями розтягнутий, іноді важко втримати увагу, особливо якщо читати без підготовки в темі когнітивної науки.
Анонім
Котолог
