Книга, яка не намагається дати чарівну пігулку чи черговий мотиваційний лозунг у стилі "будь кращою версією себе". Вона звучить радше як чесна розмова, про втому, біль, стрес і про те, що насправді може допомогти.
Автори вибудовують модель стійкості, де увага приділяється тілу, емоціям, звичкам, харчуванню, цінностям, відповідальності, мисленню, креативності, зв’язкам і любові. Кожен елемент не просто теорія, а й практичні вправи, які можна застосувати тут і зараз. І це не сухі рекомендації, а ніби підказки від людей, які самі пройшли крізь труднощі.
Мені сподобалося, що книжка адаптована до українських реалій. Тут немає відчуття відірваності від життя, навпаки - приклади і думки близькі, впізнавані. Є моменти, де відчуваєш: "так, саме це я зараз проживаю".
Водночас, читаючи, я ловила себе на думці, що деякі розділи можна було розкрити глибше, особливо про соціальні зв’язки і дружбу. Хотілося б більше конкретики, як вибудовувати ці стосунки у реальності, де війна та постійна тривога віддаляють людей одне від одного.
Та головне, дає те розуміння, що навіть у хаосі й кризах можна знайти щось маленьке, що підтримає саме тебе. Іноді це ковток води, іноді дзвінок другові, іноді просто дозвіл нічого не робити й відпочити.
Анонім
Котолог
