Смак бажань: книга, яку треба «куштувати» повільно. "Розуміння наших бажань дає нам ясність щодо наших виборів" ("Understanding our desires gives us clarity about our choices") — ці слова з читацького відгуку абсолютно вдало описують книгу Шарлотти Фокс Вебер "Чого я хочу". Книга складається з 12 розділів, сфокусованих на певному людському прагненні. Для прикладу — бажанні творчості, свободи, влади, уваги, розуміння, контролю, любити і щоб любили нас тощо. Розділ сконструйовано з теорії психотерапії та опису психотерапевтичної практики. Теорія тут схожа на красиву ниву з яскравими волошками-цитатами знакових психотерапевтів, а практика — це страва, смак якої розкривається поступово через описані діалоги та власні враження Шарлотти. Книга зручна для читання саме завдяки цьому поділу на розділи, але вона також здатна тримати читача в напруженому зацікавленні. Її хочеться якнайшвидше всю охопити, але це суперечить її суті, тож читач мусить спинитися над кожною історією-стравою та куштувати її неспішно, проводячи паралелі з власним життєвим досвідом, проблемами чи прагненнями. Та й, відчуваючи післясмак кожного попереднього розділу, не будеш одразу поспішати братися за новий. Книга має на меті показати також, що психотерапія — це річ корисна (хоч і не така популярна у нас, як, скажімо, в США чи Європі), проте й саме прочитання схожих книг дарує поживу для роздумів. При цьому я б сказала, що це книга для разового прочитання. Якщо вас ввела в оману її українська обкладинка, то ні — це не книга про інтимні бажання. Хоча в деяких історіях вони також представлені, але це радше дрібка спецій у цих історіях. Основна ж суть значно масштабніша — досліджуючи свої бажання, досягайте гармонії та задоволення від життя, перетворюйте їх у трамплін для особистісного зростання. Підсумую цитатою із книги: "Художник Жорж Руо писав: "Художник схожий на галерного раба, що веслує до далекого берега, якого ніколи не досягне". Ми всі маємо далекі береги, яких ніколи не досягнемо. Але також можемо отримувати дуже велике багатство від життя й водночас приймати, що завжди веслуємо. Самовдосконалюйтеся, щоб розглядати історії бажання. Навчання ніколи не закінчується, а особливості життєвого досвіду дивовижні. Питайте себе, чого ви хочете, і, бачачи далекі береги, помічайте та цінуйте, де ви, звідки, і все, що означає бути вами".