Книга «Зникнення аптекарки» одразу викликала інтерес завдяки своїй незвичній анотації. Лондон 18-го століття, таємна аптекарка, яка спеціалізується на отрутах для жінок, змучених чоловічим гнітом — звучить як суміш історії й моторошної казки. Проте мої враження від роману доволі неоднозначні.
Сюжет розвивається на двох часових лініях. Середньовічна лінія захоплює своїм похмурим, майже готичним духом: Лондон, приховані вулички, туман і тіньові фігури жінок, які наважуються вийти за межі соціальних норм. Нелла, загадкова аптекарка, — персонаж, який одразу запам'ятовується. Вона має свою мораль: її отрути ніколи не шкодять іншим жінкам. Але сама її діяльність — це виклик, тиха війна проти світу, де жінки не мають вибору, окрім як купити отруту й розправитися зі своїм кривдником.
Паралельно йде сучасна лінія, яка підкреслює контраст між тодішнім і теперішнім становищем жінок. Головна героїня сьогодення має можливість піти від чоловіка дізнавшись про його зраду, подати на розлучення, вступити в університет — речі, які були неможливі для жінок у 18-му столітті. Однак, навіть маючи ці свободи, вона переживає глибокий біль від самої зради та призводить до думок, що її шлюб з самого початку був занадто стабільним, і їй довелося змінювати себе заради нього. Це чітко відображає сучасні дилеми: хоча у нас є вибір, внутрішній конфлікт і почуття залишаються подібними з жінками в минулому. Чоловік героїні, якого я сприймала як суцільний ред флаг, просто викликав відразу. Його двуликість, зрада — це нагадування про те, що емоційне насилля може бути таким же руйнівним, як і фізичне.
Що ж стосується середньовічної лінії, вона має свій відтінок драматизму. Жінки того часу не могли вибрати свободу, але могли купити отруту. Мене вразило те, як авторка зобразила, що багато з них обирали вбивати саме чоловіків, а не їхніх коханок. І лише одна жінка вирішила зробити навпаки. Це віддзеркалює заглиблений конфлікт: хто ж справжній винуватець зради, чоловік, його коханка, чи сама жінка, якій зрадили.
Додаток містики до історії — цікава деталь, яка надає книзі додаткової атмосфери й змушує задуматися про те, наскільки реальними могли бути подібні ситуації в історичному контексті. Таємниці, забуті реєстрові книги з іменами вбивць і жертв, аптекарська філософія — це все додає книзі особливого присмаку.
Оформлення видання справді заслуговує на похвалу — від обкладинки до дрібних елементів дизайну. Це той випадок, коли зовнішність книги одразу зацікавлює. Але, на жаль, стиль написання залишив двояке враження. Сюжет цікавий, ідея непогана, але сам текст часто здавався мені монотонним і важким для читання. Багато частин книги були нудними, і я не могла повністю зануритися в історію так, як мені б того хотілося. Можливо, це просто не мій стиль, і тому я поки що не впевнена, чи буду читати інші твори цієї авторки. Але як перше знайомство з її творчістю — досвід виявився доволі непоганим, хоча не вразив до кінця.