Книжка настільки цікава, що я не могла від неї відірватися, хоч рідко читаю підліткові історії. Добре, що не дуже велика за обсягом, бо, мабуть, просиділа б тоді над нею цілу ніч. Вона мені заімпонувала, найперше, цікавим сюжетом. Коли починала читати, думала: "Ну, я ж уже переросла вік персонажів твору, мабуть, їхні проблеми не видадуться мені близькими". Але ні. Насправді я прожила історію Юлі разом із нею, співчувала їй, щиро хвилювалася за неї і не менш щиро обурювалася, коли мама дівчини привезла додому того жахливого чоловіка, італійця (Рамона, здається). Думаю, на місці цієї дівчини я би поводилася ще гірше, навіть зараз, у своїх 26. Я ніяк не могла збагнути: як можна навіть близько порівняти свого загиблого чоловіка-героя і цього... персонажа. До речі, те що Юля з характером мені одразу сподобалося. Але вона не позбавлена й певних недоліків, що робить її образ правдивим і живим. Також мені дуже сподобався легкий стиль твору. Завдяки йому, а також окремим сленгізмам авторці вдалося дуже переконливо відтворити манеру спілкування підлітків. Мова твору не виглядала штучною. Я згадала свої шкільні роки. Хоч із ними в мене пов'язано набагато менше приємних спогадів, ніж з університетськими, було щемно й ностальгійно згадати своїх шкільних друзів, наші пригоди (на щастя, вони не були такими екстремальними, як у Юлі). І новенький хлопець-десятикласник, на якого ми бігали витріщатися, теж був (правда, він мені не подобався, тому бігала радше за компанію 😅). Так що в Юлі вийшла цікавіша історія, моє шкільне життя видалося дуже нудним. І, мабуть, це добре, адже попри невеликий обсяг, у творі порушено багато проблем, і з ними доволі часто стикаються підлітки: булінг, непорозуміння з батьками, втрата рідних, нещасливе кохання, конфлікти із учителями, пошук себе і страх бути собою. Їх не вдалося уникнути багатьом Юлиним друзям, однокласникам і самій дівчині. З найбільшою теплотою головна персонажка, від імені якої ведеться розповідь, відгукується про свою бабусю. Навіть коли дівчині здається, що бабця її не розуміє Юля, все одно боїться образити її, бо відчуває безмежну любов і турботу рідної людини. А як вона захищала бабусю, коли ту посмів образити мамин недонаречений! Я була просто в захваті. Тут моя їй безмежна підтримка. Якби в моєму домі мою бабусю чи мого діда ображав схожий персонаж, я б поводилась так само емоційно. Тому, хоч загалом ці епізоди були введені в текст, аби показати особливості юнацького максималізму, ніхто не відміняв загострене почуття справедливості, яке властиве людям незалежно від віку і яке Юлі з її емоційним, навіть бунтарським характером у творі дуже пасувало. Ще більш зворушлива історія Артура, пов'язана з його дідусем. Вона мені з особистих причин дуже відгукнулася. Було б цікаво трохи більше дізнатися про життєві історії друзів Юлі. Кожен із них у моменти щирості розповів дещо про свої найбільші проблеми, але вони цілком "тягнули" на окремі сюжетні лінії. Правда, тоді це була б уже не повість, а роман. Але й у такому вигляді твір видається мені цілком завершеним, а основні конфлікти розв'язаними. Це головне. А, ледь не забула. От чого би мені точно хотілося, то це дізнатися трохи більше про Юлиного математика і його стосунки з її мамою. Ось цей момент мене особливо зацікавив і на початку твору видавався більш значущим для сюжету, ніж виявилось згодом. Але головне, що того жахливого Рамона авторка спровадила на його батьківщину. Слава Богу! Бо ж у житті, на жаль, далеко не завжди в таких ситуаціях перемагає здоровий глузд.

Чудова книга, як і для підлітків, так і для дорослих. Моментами схожа на "Диво" Паласіо та "Аутсайдери" Гінтон, хоча все ж вона є унікальною й захоплюючою книгою. Деякі моменти викликали, навіть у мене вже дорослого, спогади з дитинства. Крута книга.