Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Це історія про співзалежні, токсичні стосунки між Весом і Айві, які маскуються під справжні почуття: пристрасть, романтику, відчай. Біль — їхній спосіб контролювати, уникнути самотності; розповісти про кохання й бути разом. Навіть розставання не ставало кінцевою метою, а продовженням маніпуляцій, дивних, жахливих вчинків. Вони потрапили у замкнене коло, що спричинило багато страшних наслідків, де постраждали й інші люди. Паралельно йде детективна лінія, бо не все так просто. Є елемент розслідування, але головне — це психологічний портрет жінки, яка втратила себе, але пробує віднайти. Психологічна гра на виживання, де стосунки стають полем бою🩷🖤
Анонім
Десять років вони то сходяться, то розбігаються і нікому б не було діла то їхніх викрутасів, якби від цього шалу не страждали сторонні ні в чому не винні люди. ✨ Перша третина (навіть трішки менше) книги буде вас дратувати неймовірно. ✨ Вона, яка не знайшла іншого способу повернути собі "коханого" (я не можу всерйоз називати те, що вони обидва витворяли, коханням), окрім як заявити в поліцію на нього за переслідування (ложно, звісно). ✨ Він, який сситься зізнатися собі, що весь час перебував поруч із нею тільки з почуття страху, бо не знає, що вона розтрощить наступного їх розриву — машина була, офіс був, що знищить від її "кохання" наступним? ✨ Поліціянтка, яка вирішила, що це він психотик в парі, а не вона, хоча буквально реченням вище переймалася за хлопця саме в такому, не дуже поширеному в суспільній свідомості типі стосунків, коли абьюзерка в парі жінка, а не чоловік. ✨ Тупо бісять всі, окрім однієї героїні, Б'янки, яка просто хоче дізнатися, хто ж вбив її першого хлопця (здогадалися вже, да?). 💀 От саме на появі трупа все стає набагато цікавіше і відірватися від читання вже неможливо. ✨ Авторка знову повторила свій трюк із першої (прочитаної в неї) книги, коли фінал нічого не вирішує, не стає фіналом історії як такої, та і взагалі не несе покарання винним та справедливість невинним. Тому в кінці книга знову починає бісити, але це в цілому нормально її закільцьовує: почали з бісячого, бісячим і завершили. ✨ Щодо вже згаданого абьюзу, то ця тема пропрацьована гарно і реально може допомогти дещо побачити в реальному житті, якщо у вас — не дай боже — не ідеальні стосунки. А ще тут можна поговорити про упередження та сексизм, печерні стереотипи, нав'язливу поведінку та важливість бути уважними до людей навколо, про вміння відповідати за свої вчинки, наскільки страшно це б не було. 💀 Мені сподобалося, гарний вибір на клуб, до речі, дуже жалкую, що Vivat в Києві узяли читати не цей роман. Суцільне #Дафа_радить
Анонім
Це один з небагатьох трилерів, який мені дуже сподобався. Анотація вже багато розповідає, але головне для мене саме психологія розкриття персонажів. Як на мене, авторці це прекрасно вдалось. Назва і обкладинка дуже промовисті. Чесно, Мілісент така, що її побоюєшся мимоволі. Розповідь від імені її чоловіка, і скажу чесно: у фіналі був момент, коли починаєш думати, що він не такий монстр, як дружина (списую все на майстерність письменниці). Але це ненадовго. Особливо останнє речення приземлює😳 Шкода дітей. І цинічно з боку того ж батька перейматись долею доньки і сина і переконати їх, що ніяке зло їм не загрожує. Коли зло — це найдорожчі для них. Вони поруч. Постійно. Страшно так. П.с. Випендрасна, кебетлива, зайшла в тяж, викрадатись з дому — тільки мені ріже око такий переклад?))
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях