Що це за фігня? - думала я, починаючи читати цю книгу. - Знову фейкові стосунки між колегами, від ненависті до кохання. Невже видавництва не можуть перекладати щось інше?
Що за фігня? - все ще думала я після 50-ти сторінок книги. - Що це за взаємодія у героїв? Або я десь щось пропустила, або це якась суцільна дурня...
Що за фігня? Мені що, починає подобатися книга? Не може такого бути...
Що за фігня? Я прочитала більшу частину книги за один день? Я ж не люблю ромкоми...
Що за фігня? Невже мені ця книга сподобалась? Це що, з ромкомами для мене не все втрачено?
От приблизно такий спектр емоцій у мене був під час читання книги "Мій коханий ворог".
Приблизно, як і троп, покладений в основу її написання - від ненависті до кохання 😅😅
Взагалі я її купувати не збиралася. Значний відбиток після себе лишила "Гіпотеза кохання" (так, я її тепер згадуватиму завжди, коли говоритиму про книги цього жанру!). Та й уривки з тексту не привабили - епітет "пундик" по відношенню до дівчини видався мені максимально дурнуватим.
Але цю книгу обрали на спільні читання та й позитивний відгук подруги теж зіграв свою роль 🤗❤️
І уявіть моє здивування, коли я на початку книги плювалася, а далі була у неймовірному захваті 🙆🏻♀️😱
Так, це типовий романчик у своєму жанрі - легенька історія про колег, які вдають кохання одне до одного, а потім їхня гра переростає у справжні стосунки. Кожна така історія прикрашена соціальною лінією - упереджене становлення жінок у чоловічому колективі, стосунки з батьками, боротьба з якимись правилами, які нині уже давно застаріли.
Тож не треба бути великим професіоналом, щоб придумати такий сюжет. А от зробити з усього цього нормальний твір - тут іще треба постаратися.
І Саллі Торн, на мою думку, з цим завданням впоралася на відмінно!
Є ще однойменний фільм за книгою, але я не дивилася. Від людей чула, що сюжет перекручений.
Словом, якщо ви шукаєте легенький любовний роман, щоб розвантажитися і відпочити з книгою - оце саме те, що треба!