Я розревілась дочитавши останній абзац.
Це один з кращих психологічних трилерів, які я читала останнім часом.
Кіт влаштовується доглядальницею до паралізованої старенької, яка мешкає у
розкішному маєтку на вершині скелястого урвища з видом на океан. Але старенька не проста. Вона єдина, хто вижив, коли 50 років тому vбили її родину. Ба більше, всі і досі підозрюють саме її, але за браком доказів вона залишилась на волі.
Першої ж ночі Кіт відчуває, що в будинку відбувається щось моторошне. Дивні тіні під дверима та звуки з кімнати паралізованої жінки змушують дівчину почати власне розслідування подій півстолітньої давнини. Якби тільки Кіт знала, як близько до неї, приведе нитка того клубка таємниць, розплутували який вона взялась, то мабуть би нізащо не погодилася на цю роботу.
Книжка, яку було нереально відкласти. "Ну ще одну сторінку" це про неї. Ближче до фіналу автор взагалі вирішив добити читача завершуючи кожен розділ розривною новиною. От наче все вже ясно, але з'являється новий факт, який одночасно ламає і доповнює пазл цієї історії.
Але разом з напругою, динамікою та інтригою це дуже сумна історія життя декількох людей, які тісно пов'язані спільною таємницею.
Книга розповідає про необхідність та важливість бути почутим у великій родині. Адже саме байдужість, відстороненість та неможливість справитися з власними демонами у підсумку призвела до великої біди і не одного зруйнованого життя.
Усвідомлення - це те з чим герої жили протягом багатьох років, перебуваючи у полоні брехні, під яку вони маскували співчуття та розкаяння.
Коротше, книжка дуже крута. Сподобалась мені набагато більше двох попередніх книжок автора.
А чому я плакала в кінці? Бо дехто з персонажів врешті отримав можливість жити тим життям, яке належить тільки йому й нікому більше 😉
Анонім
Неймовірні враження від цієї книжки! Звісно, Райлі Сейґер не підвів :)
Було неможливо відірватися, і неодноразово сидів із відкритим ротом, переживаючи черговий поворот подій. Дуже рекомендую!
Анонім
"Востаннє, коли я збрехала "
Райлі Сейгер
Не всі таємниці хочуть бути розкритими. Деякі лишаються в тіні, навіть коли на них падає світло.
Книга викликала змішані враження. Спочатку я очікувала глибший і більш непередбачуваний трилер, але натомість отримала історію, яка має свої сильні моменти, проте не завжди тримає в напрузі.
Сюжет затягує завдяки атмосфері табору та таємниці, яка тягнеться з минулого. Є кілька моментів, які справді захопили й примусили гортати сторінки далі. Особливо друга половина книги читається значно динамічніше, і фінал мене все ж таки здивував - я не вгадала розв’язку до останнього.
Але були й мінуси. Головна героїня вийшла доволі банальною, подекуди її внутрішні монологи знижували градус напруги. Подекуди хотілося або більшої глибини, або навпаки, ще більше інтриги й заплутаності. Деякі деталі не здавалися переконливими, і через це цілісність трохи страждала.
Попри все, у книги є потенціал: цікава атмосфера, відчуття таємниці, кілька влучних сюжетних ходів. Але для мене вона не виправдала всіх очікувань.
Загальне враження : це історія, яка може “зайти” тим, хто любить легші трилери з атмосферою таємничого табору, але не чекає від сюжету надмірної складності. Я ж залишилася десь посередині — не шкодую, що прочитала, але й не стала б називати її фаворитом.
Анонім
Котолог
