Поль Ґастін

💀 Жорстокі часи, коли залізниця "розповзається країною наче чума", змушує ковбоїв, цих суворих бродяг, переходити на осілий спосіб життя й ба гірше — ставати селянами. Адже ніхто не стане платити за те, аби стада гнали через кілька штатів, коли їх можна завантажити у вагони і відвезти куди треба.

💀 Рассел, старий ковбой, після останнього замовлення, прямує до Монтани, де вирішує оселитися на фермі разом із своїм молодшим партнером та прийомним сином, підлітком із ментальними особливостями. Але у містечку Санденс, якому пророкують перетворитися на ключову залізничну станцію, яка б обслуговувала увесь Вайомінг, трапляється страшна трагедія — хлопчика вбито. Хто? За що? Рассел ставить питання руба.

💀 У одній точці сходяться жага лютої помсти за смерть невинної душі та жага не менш лютої наживи з майбутнього будівництва і того перспективного статку, що принесе станція в містечко.

💀 Це були криваві часи і автори не стали їх прикрашати голівудськими побрехеньками хеппіенду. Історія жорстока, кривава й далека від кіношного торжества справедливості.

#️⃣ Що сподобалося?
Дуже живий малюнок. Нічні сцени, зображення героїв біля ватри буквально теплі на дотик і буквально чуєш, як потріскують поліна у вогні. Пейзажні розвороти просто неймовірні і миттю викликають в пам'яті сцени з "Горбатої гори"

Сама історія, яка не намагається тебе заспокоїти, наче хороші завжди виграють у поганців. Вона відверта й реалістична — смерть чатує на кожного, і вона частіше нагла, аніж спокійна. Ця чесність підкупає.

#️⃣ Що не сподобалося?
Погано розкрита психологія героїв. Тут він раціональний та зважений, а буквально через одну панель вже звар'ювавший істерик — не вірю. Можливо, варто було б додати ще з десяток сторінок, аби драматичність сюжету зіграла ще яскравіше.

Це були дуже гарні півгодини наодинці з коміксом, тож #Дафа_радить