Патрік Несс

Перша книга з трилогії «Ходячий хаос». Події відбуваються на іншій планеті, яку люди колонізували, в пошуках кращого життя. Як тільки люди прибули на цю планету, вони захворіли на невідому хворобу, внаслідок якої всі жінки вимерли, а думки чоловіків тепер чути всім. Думок у чоловіків так багато, що всі вони зливаються в шум. І от цей шум тепер присутній скрізь. Головному герою, Тодду, 12 років. Коли йому виповниться 13, він стане дорослим чоловіком. За місяць до свого тринадцятиріччя Тодд випадково знаходить місце де шум відсутній. З цього моменту його життя кардинально змінюється, адже насправді все не так, як він до цього вважав. По сюжету оповідь ведеться від імені головного героя, навіть граматика в тексті відповідна. Але проблеми, з якими стикається головний герой і те, як він їх вирішує, далеко не відповідають тринадцятирічному хлопцю. Вважаю, що тут автор не допрацював, а це мінус. В цілому, книга сподобалася. Читається легко, сюжет цікавий, фінал, хоч і передбачуваний, але інтригуючий. Продовження буду читати.

Анонім

Цікавий концепт світу, декілька яскравих героїв, здорові думки та гарні підказки підліткам, яких булять за інакшість (будь-яку), але дуже, дуже дитяча розв'язка. 💫 Сара Дьюгерст народжена в "неприйнятному" шлюбі — її батько білий, а покійна мати була темношкіра. Зрозуміло, що єдиний її друг на цьому світі — "сраний япошка, яких ми тільки що перемогли, ну то й що, що навіть його батьки народилися вже в США, це нічого не міняє в тому, що він вузькоглазий, що забирає роботу чесних білих хлопців". Велкам, як то кажуть, у демократичні США 50-х! 🐱 Так було доти, поки батько Сари не наймає дракона для розчистки полів, аби врятувати ферму. Да, забула вам сказати — це інший світ, де дракони співіснують поруч із людьми і навіть не жруть їх (ну хіба що у крайньому випадку). 😌 Дракон Казимир виявився блакитним, однооким та досить миршавим (дрібнота на 60 тонн), а ще дуже, дуже саркастичним (попри свої немовлятські 200 років) та допитливим. А ще він дракон-теолог і намагається попередити справдження пророцтва, що пророкує кінець світу. 🗝 Як ви розумієте, Сара — один з ключових елементів пророцтва, саме тому Казимир й найнявся до її батька гарувати на полях, а по ночам рятувати Сару та її друга Джейсона Інаґаву від довбаного расиста, садиста та ґвалтівника помічника шерифа, та від вбивці, який йде по Сару. 🦇🦇 Далі буде купа пригод, смертей, переходів між світами та дуже, дуже ніжна історія кохання двох хлопців, одного з яких у машину для вбивства виховала секта, що поклоняється драконам (хоча й тим пофігу). 🪓 Ну і дитяча розв'язка. Реально, на сцені залучення армії до протистояння Богині драконів я набила собі синця фейспалмами, бо якось миттю віковий ценз сповз з впевнених 15+ до 9+ рочків. 🐾 Але хочу сказати, що мені насправді сподобалося (після жуйки Овена Міні взагалі стало подихом свіжого морського повітря), і це реально page turner, від якого годі відірватися. #Дафа_радить, якщо хочеться пригод, драконів, дрібки кохання і справедливості хоча б десь.

Анонім

Це історія, яка починається тихо, майже як сімейна драма, а потім стрімко перетворюється на масштабне, багаторівневе фентезі з драконами, альтернативними реальностями й небезпечними пророкуваннями. І так, усе це разом працює просто блискуче👌 У центрі сюжету — Сара, дівчина з непростою долею в часи расової напруги 1950-х. Вона сильна, стримана, спостережлива, — з тих героїнь, які не роблять гучних заяв, але викликають глибоку повагу. Її зустріч із драконом Казимиром стає не лише переломним моментом у сюжеті, а й символом розширення світогляду. Їхня взаємодія — це не просто "людина й магічна істота", а діалог про довіру, розуміння, про те, що світ не завжди чорно-білий. Та один із найскладніших і суперечливих персонажів для мене — Малкольм. Молодий хлопець, фанатично віруючий у пророкування та свою «обраність». Він — не типовий антагоніст, а радше трагічна постать. Його щира, але викривлена віра штовхає його на темний шлях. Він хоче чинити правильно — у своєму розумінні. І саме це робить його небезпечним. Його сцени напружені, а взаємодія з іншими — особливо з Нельсоном — тримає в постійній тривозі: де межа між вірою і фанатизмом? Сюжет розвивається стрімко, з численними поворотами, глибокими моральними виборами та майже кінематографічною динамікою. Паралельні світи, змови, магія, релігійний фанатизм і, як завжди у Несса, — щемка людяність. Світобудова — це досконале поєднання історичної реальності США 50-х років й фантастичного виміру. Дракони тут не просто декорація, а частина філософії та структури світу. Ізолювання, расизм, сліпа віра й обрана роль — усе це подано через персонажів, які не лише символи, а немов живі люди, зі своїми вадами, болем і вибором. Несс майстерно виписав навіть другорядних персонажів. І ця реалістичність у фантастичному сетингу — справжній талант. «Палай» — це книга, яка повільно розгорається, але запалює в читачеві і роздуми, і емоції. Я залишилася не те що задоволена, а буквально в захваті. Тож дуже наполегливо раджу до прочитання👌

Анонім