Нові відгуки

Це роман про кілька літніх місяців у 2017-му. Головна героїня — Кеті, яка щойно збирається заміж, їде з коханим в Італію, розмірковує про любов, тіло, смерть, текст, і водночас — про Північну Корею, про Трампа, про біженців, які тонуть, поки вона п’є вино. «Крудо» — роман-експеримент, у якому Олівія Ленґ сплавляє дві свідомості: власну і Кеті Акер — скандальної, радикальної американської письменниці, яка ще у 70–90-ті руйнувала межі між особистим і політичним, літературним і тілесним. Акер померла від раку грудей у 1997 році, але в «Крудо» вона дивним чином отримує голос. Це не спроба створити переконливу ілюзію. Навпаки — Ленґ ніби каже: «Так, я запозичую чужий голос, так, я граюся з ідентичністю, так, усе це — про мене». Це очевидна постмодерністська гра. На тлі особистого життя героїні — весілля, подорожі, побутові сцени — відбувається політичний колапс. Згадки про твіти Трампа, катастрофи, ксенофобію, війни, фейки й апатію вплітаються в текст так само органічно, як згадки про кекси чи імена коханців. «Крудо» — це не традиційний роман з чітким сюжетом. Це потік свідомості, спроба схопити стан тривоги, зневіри і втоми, які здаються дуже знайомими у 2020-х. Мене це зачепило. Бо мені знайомий той стан, коли світ валиться. Коли ти щаслива — і водночас соромишся, що щаслива. Коли сидиш із кимось, кого любиш, але в голові крутиться новина про чергову трагедію. Коли важко вірити, що ЩОСЬ ще має сенс. Це точно не книжка для кожного. Вона не зігріє, як плед, не розрадить, як гаряче какао. Швидше, вона як укол — болісний, але необхідний. Щоб відчути: ти ще жива. Ще думаєш. Ще не збайдужіла.

Це глибока й чесна книга про те, як наше тіло пов'язане зі свободою, ідентичністю та владою. Олівія Ленг поєднує особисті історії з розповідями про митців і активістів, які ламали стереотипи й боролися за право бути собою. Читається не завжди легко, але дуже захопливо й важливо. Книга змушує замислитися: кому належить наше тіло, і як ми можемо стати по-справжньому вільними. Рекомендую всім, кого цікавлять теми свободи, тілесності та культури.

Ця збірка есеїв — це як розмова з надзвичайно цікавою, інтелектуальною, різнобічною людиною, яка при цьому не поводиться зверхньо, не робить з тебе дурня, а просто захоплює тебе своїми поглядами і думками. Олівія Ленґ — це небінарна особа і просто неймовірна особистість, яка створила справді вражаючу нон-фікшн книгу про боротьбу ЛГБТ-спільноти та темношкірих за свої права. Це книга про тюрми, куди часто потрапляють ті, хто прагне змін, про те, як держава карає за свободу — тілесну, сексуальну, духовну. Коли ти по-справжньому вільний — це автоматично робить тебе небезпечним. Коли ти щиро виражаєш себе — система хоче тебе зламати. Це також історія про те, як суспільство контролює наші тіла, вчить нас, кого любити, як будувати стосунки, що вважається "нормальним". Історії боротьби проти расизму, гомофобії, пригнічення — вплетені в особисту розповідь самої Ленґ. Вона не просто спостерігає з боку — вона і є частиною цієї боротьби. Наприклад, у молодості вона брала участь у захисті лісу в Англії — разом з іншими екоактивістами жила на деревах, щоб не допустити вирубки (про це вона пише в іншій своїй книзі) Героїні цієї книги — справжні, живі, з усіма своїми пристрастями, болями, тілами, ідентичностями. Вони — борці. Художниця Ана Мендьєта, письменниця Сьюзен Зонтаґ, ЛГБТ-активіст Байард Растін, співачка Ніна Сімон — всі ці люди боролися за свободу. Їхні історії переплітаються. Ця книжка — як хода солідарності з усіма уразливими групами. Вона змусила мене згадати про власний активізм, про власну свободу — і про те, як легко ця свобода може бути покарана. Олівії Ленґ вдалося торкнутися найглибших, іноді табуйованих, частин людської душі. Однозначно рекомендую! І оформлення неймовірне!

Потік свідомості, в якому легко загубитися, але ще легше — впізнати себе. "Крудо" дивовижно точно передає фрагментарність мислення сучасної людини. Ми постійно поглинаємо інформацію, живемо у стані нескінченного перевантаження новинами, думками, картинками — і все це перетворюється в кашу в голові. Потім важко згадати, звідки взялася та чи інша думка або образ — вони просто плавають у свідомості, викликаючи ту саму знайому фонову тривогу. Цитати в книзі — часто вирвані з контексту, іноді навіть не зовсім доречні і це дуже по-інтернетному. Бо привласнення чужих слів сьогодні стало нормою: швидко, уривчасто, без пояснень — просто факт. Комусь це може не сподобатись, згодна, що ця книга точно не для всіх. І все ж — книгу я оцінила. Тут і підготовка до весілля, і детальні, апетитні описи страв (про їжу можу читати вічно), і тривога, спричинена постійним фоном ядерних новин (книга 2017 року, але відчувається дивовижно актуальною навіть у 2025-му), і яскраві нариси з Італії, Великої Британії та Нью-Йорка. А ще — точні спостереження про життя в емоційних крайнощах, коли ти drama queen і живеш "на валізах", і щемлива кінцівка, яка мало не довела мене до сліз. "Крудо" переконує: любити у часи кінця світу — не просто можливо. Це необхідність. Для мене це 7.5-8/10. Рекомендую читати зараз, поки не втратилась актуальність.

Чудова книга, яка справді тримає дзеркало перед природою і показує нас такими, якими ми є сьогодні, водночас викриваючи крихкість нашого часу і водночас пов'язуючи нас з чимось, що виходить за межі часу. Цим чимось є завжди- любов ❤️ А що таке любов, зрештою? Запорука довіри до майбутнього. Любов авторки нарешті долає її власну тривогу та амбівалентність щодо нашого божевільного світу і дарує їй душевний спокій, якого їй завжди бракувало. Книга Олівії Ленґ - це надзвичайний поетичний твір у прозі, що передає голос і слова квінтесенції арт-бунтарки Кеті Акер, змішуючи її душу з менш бунтарським духом авторки (хоча вона зсередини бореться з усім, що її оточує)🤩 Читач повертається назад і проходить крізь вир світових подій останніх двох років - одна лише згадка про них змушує шлунок здригнутися - в той час як оповідачка і "Кеті" розповідають паралельну історію шлюбу та втішних і дратівливих аспектів кохання. Олівія викликає в уяві час і жах, провину і вдячність за те, що ми живемо сьогодні, і вона робить це в абсолютно оригінальний спосіб. Ця книга отримала нагороди? Вона мала б. Усі премії 👏

Я щойно дочитала цей шедевр Олівії Ленґ, і що я можу сказати - неперевершено! 😍 Ця книга про тілесну свободу, свободу відчувати себе комфортно у власній шкірі та жити без страху і переслідувань у світі, який приймає тебе таким, який ти є. От тільки Ленґ добре знає, що наш світ зовсім не такий! Тому вона досліджує бар'єри на шляху до свободи через расизм, сексизм, чоловіче насильство, трансфобію та ксенофобію, серед іншого. 🫠 Її кейси добре вивчені, аргументи, які вона наводить, продумані і добре збалансовані. Вона чудово пише - факти плавно переплітаються з історіями з її власного життя про те, що вона відчуває себе "не зовсім вдома у власній шкурі" Мені дуже сподобалася ця книга, яка виявилася інформативною і пізнавальною, ще й змусила мене звернутися до гугла, щоб знайти різних авторів і людей в історії 😅 Не знаю чому у нас не говорять багато про цю книгу, але я дуже рекомендую до прочитання!

"Тіло кожного" Олівії Генг це глибока й водночас доступна збірка есеїв про тіло, тілесність і межу між особистим досвідом та суспільними уявленнями. Авторка дуже відверто розповідає про хворобу, біль, сексуальність, тілесну автономію, і водночас виводить усе це на ширший культурний і філософський рівень. Вона ставить непрості, але важливі запитання: кому належить тіло? Хто має право вирішувати, що з ним «нормально»? І де проходять межі вторгнення? Особливо вражає, як вона не замикається в особистому досвіді, а проводить паралелі з медичною етикою, правами людини, репродуктивною політикою. Іноді книга змушує зіштовхнутись із доволі неприємними реальностями про ставлення суспільства до хворих чи вразливих людей. Але ця дискомфортність і є однією із сильних сторін цієї книги.

Дизайн обкладинки мені сподобався) Критика Трампа теж) але сюжет був дуже простий і мотивація героїні мені часто незрозуміла. Якось все відбувалося хаотично і переказати зміст книги важко як і пояснити її назву. На любителя