Олівія Ленґ

Дизайн обкладинки мені сподобався) Критика Трампа теж) але сюжет був дуже простий і мотивація героїні мені часто незрозуміла. Якось все відбувалося хаотично і переказати зміст книги важко як і пояснити її назву. На любителя

«Я скажу тобі, що для мене свобода. Не мати страху! Дійсно, я маю на увазі жити без страху».

Не те щоб я мала чіткі очікування від книги, але вона всі одно розвивалася в іншому векторі, ніж я припускала. Ця книга - подорож ідеями вибраних громадських діячів 20 сторіччя у розумінні свободи. Всі вони поєднані авторкою крізь призму утопічних поглядів Вільгельма Райха - психоаналітика і псевдонауковця-проповідника «органної енергії», праці якого тим не менш вплинули на багатьох американських інтелектуалів: бітників, феміністок, геїв, митців тощо.

Олівія Ленґ дуже вміло та цікаво переплітає концепції і ідеї, а також долі яскравих людей, які дотримувалися ціх поглядів та боролися за них. Більше про свободу, ніж тіло, цей текст торкається тм хвороби, сексу, насильства та покарання, протесту, гендеру.

Мені трохи вистачило самої авторки авторського погляду. Олівія цитує та тлумачить праці і погляди, але зовсім не апелює їм/підкріплює їх, і майже не продовжує думку. Максимум ми отримуємо «я не з усім згодна», а от з чим саме авторка згодна, а з чим ні, залишається загадкою.

Я також надаю перевагу роздумам і філософським ідеям, які ґрунтуються хоч на якомусь дослідницькому/науковому/біологічному фактажі, ніж глобальним і абстрактним концепціям того, як працює сферичний всесвіт в вакуумі.

Втім, мета цього тексту і не довести конкретну думку, а скоріш поміркувати про стан сучасного світу, про нашу свободу, в тому числі тілесну. І з цим Олівія Ленґ впоралася на відмінно.

Чи то я не доросла до таких книжок, чи то книжка така.
Мені було нудно. Книжка більше схожа на потік думок про можливі проблеми в Америці і світі, але все це просто накидано наче фактами без аргументів.

Якщо одним словом, то чєпухня

драматично маленька книга [вже є жарт про її непомітність в поштоматі], але читала її 3 дні. текст щільний, цікавий і незвичний.
як написала сама Олівія Ленґ у своїй інсті, strange book

*Невагомість — ще одне ексклюзивне надбання геть юного віку.

*У Кеті завжди були незадовільні стосунки; її теперішні незадовільні стосунки були зі сном.

*Десять років тому чи навіть пʼять можна було ігнорувати звірства, вірити, що ці речі відбуваються деінде, десь в іншій реальності.

*Уламки — це жахливо. Кеті подивилась на благовірного. Більше ніколи вона не скаже йому жодного лихого слова, але ж вона говорить їх разів зо два щодня, особливо коли голодна чи втомлена. Як навчитися супокою?

[і багато інших підкреслень майже на кожній сторінці]