Людина, яка залюбки читає книги корейських авторів (і не планує зупинятися), просто повинна була прочитати і про саму Корею. Південну. Я це зробила з великим задоволенням.
Про що? Наша дівчина з Києво-Могилянки спочатку закохалася у корейські фільми, але поступово це хоббі трансформувалося у зацікавлення країною. То ж вона почала вчити мову, відвідала Південну Корею як туристка, а потім змогла вчитися там у магістратурі. І що я вам скажу: туристична Корея та ця ж країна для життя — це дві різні країни. Але ж ви про це здогадувалися?
"Очевидно, що турист, який живе в центрі Сеула, в готелі з підкреслено ввічливим персоналом, викидає великі суми на шопінг, скрізь переміщується на таксі з водіями в білих рукавичках — матиме зовсім інші враження від місцевих мешканців, ніж студент чи працівник фірми, який довгий період мусить щодня в різних приємних і неприємних ситуаціях взаємодіяти з корейцями, з усіма перевагами й недоліками цих взаємодій."
Отже, авторка намагалася у своїй книзі охопити потенціально цікаві для українців теми: історія, політика, культура, соціальний устрій, освіта (безкоштовна лише початкова), працевлаштування, міжособистісні стосунки, розваги, магазини, культ їжі тощо.
Ви б чули, скільки разів я зачитувала вголос фрагменти, які мене дивували, смішили чи обурювали. Що? Ти маєш у будь-який час доби бути на роботі за вимогою керівника? Що? Гарувати роками, щоб назбирати гроші на одруження, а потім так само гарувати, але вже все життя, на родину чоловіка? Що? Якщо ви пара, то мусите вдягатися однаково? (Цікаво, який би нормальний чоловік одягався у бузковий спортивний костюмчик?)) Що?!!! І таких "ЩО" було достатньо, щоб точно переконатися, що я західно налаштована людина, а сакури можна побачити і у нас)
Але це було цікаво, бо знати — моє хоббі, навіть якщо ці знання мені не знадобляться. А ця книга написана живою мовою, з гумором та на власному досвіді. Тому — однозначно рекомендую.