Сашко Столовий

Не знаю, чи планувалось так, що книга має бути смішною, однак вона такою і не була. Історія Дем'яна Козика, того самого Орининого, названого так по матері Орині, розказана крізь призму життя в Радянському Союзі, від завершення Першої світової і аж до набуття Україною незалежности. Дем'ян постає для читача в іпостасях хлопчика, чоловіка і діда. Автор відчайдушно прагне показати безтурботність його сільського дитинства. Дивним є те, як мати і бабусь з дідусем намагались охороняти хлопця від бід життя в совку - йому не пояснюється нормально майже нічого про Голодомор та інші біди. І раптом чомусь з дорослішанням Дем'ян виявляє потенціал до супротиву перед режимом. Незрозуміло лише, звідки цей супротив міг виникнути. Зовсім упущено в книзі період, коли Дем'ян стає батьком, власне історія Чоловіка закінчується лише побічною згадкою цього, одразу перестрибуючи в період Діда. А ще всі навколо переконують Дем'яна, що треба мати розум в голові і бути тим самим стелепним чоловіком, однак на жаль в книзі зовсім не розкривається, в чому ж та стелепність полягає. Характерним є те, що книга написана повністю слобожанською говіркою, яка в подальшому більше переростає в суржик, однак це радше її мінус, ніж плюс. Сприйняття тексту через це змінюється, і вкупі з цим використання автором якихось афоризмів, прислів'їв і приказок, які провокують на сміх, спотворює враження від серйозності розказаної історії. Бо коли ти читаєш розділи про продразвйорстку, про Голодомор, Другу світову тощо, мозок просто відмовляється поєднувати історичний бекграуд з безтурботністю, до якої прагне книга. Можливо, якби говіркою були написані лише діалоги в книзі, враження залишились би кращі. Втім, все ж хочеться відзначити спробу автора зберегти колорит і побут Слобожанщини таким як він є, на сторінках книги. Відчувається, що ця атмосфера для автора є рідною і розповісти її якось інакше, можливо, стало б також певним спотворенням.

Анонім

Перший промінь ранкового сонця закрадається крізь фіранку і підступно наближається до твоєї голови, що купається у снах і пуховій подушці. Ще мить — і вже крізь сон ти чуєш ще зовсім невиразні, але такі знайомі звуки раннього ранку у селі: десь мукає корова, чекаючи вигону на пашу, дзвінко співає метал косовища, яке клепає дідусь, тихенько виспівує свою мелодію радіо і цебенить крізь марлю свіжонадоєне дбайливими руками бабусі молоко. Уявили все це і занурились у далеке і світле дитинство? Якщо ваша відповідь ствердна — вітаю, ви закохаєтесь у світ цієї книги цілком і повністю, бо відчуєте те, чого з вами вже давно не траплялось — зануритесь у минуле, яке вже не повернеш. Давно хотіла прочитати цю книгу, але тепер, коли це зробила — хочу перечитати її ще раз! Скільки влучних і таких знайомих висловів автор виписав на кожній сторінці! А у скількох ситуаціях ти впізнав себе чи когось із рідні! Ця історія справді, як той ковток такого рідного, щемливого і у той же час такого далекого і безтурботного дитинства — читаєш, і десь за спиною відчуваєш тих, кого давно вже не має поряд, але які навчили тебе "стелепності" і мудрості світу. Занурюєшся у історію — і згадуєш, як з дідусем десь у літньому безмежжі ставків вчився ловити карася, чи серед знайомого "свого" лісу розрізняти гарні й погані гриби. Більш того, всі персонажі, незважаючи на час, у якому живуть,  випробування долі та владу мають одну спільну рису — любов до України і віру у її незалежність та свободу. А мова яка у цій книзі! Чи чули ви колись як ніжньо "льокають" полтавчани, чи доносився до ваших вух слобожанський суржик? Всі викрутаси, які лиш можна зробити зі знайомими словами ви теж знайдете тут — і часом не будете розуміти, яке ж первісне слово було прародичем прочитаного. Вердикт — книга прекрасна, читайте, занурюйтесь у минуле і насолоджуйтесь. Дякую автору та видавництву — за можливість відчути себе малою🙂

Анонім

Якби не книжковий клуб місцевий, то я б ще довго відкладала читання цієї книжечки.Що сказати — історія чудова. Бо завжди цікаво ближче познайомитися зі ще одним куточком України - Слобожанщиною. Особлива говірка, козіяри і село Козіївка, історія родини протягом майже усього ХХ століття на фоні світових подій — двох світових воєн, страшна сторінка — Голодомор 1932-1933 роки та панування радянської влади і, звичайно, початок Незалежності. Дуже теплі та щирі описи рідного села та дому, мами і діда, місцевих звичаїв, вірувань та забобонів, свайби та похорону, різних свят.Книжка настільки насичена такими цікавими та не зовсім знайомими моментами, що приємно пізнати щось нове. Звичайно, багато такого, що близьке чи просто відоме мені — жительці західної частини країни, що свідчить, що ми один народ. Ну і страви та смаколики — книші, гнічені сливи. Чудове обговорення на зустрічі підсвітило те, що пройшло повз під час читання. І це дуже класно, адже всі ми різні і кожному відгукується щось своє. Також хочу відзначити красиве оформлення обкладинки.Дякую видавництву за красу на поличці

Анонім