Наунау

сетинг древнього китаю часів династії цін, головна героїня яка не хоче бути ходячою маткою (буквально, тут описуються ритуали по заміні матки в разі народження первістка доньки і це треш), кілька сюжетних ліній і трохи містики. мені дуже сподобалось.

сюжет розповідає про дівчину із заможної сім‘ї і про те як вона прагне особистого життя, і зовсім не розуміє чому все суспільство (чоловіки переважно) змушує жінок підкорятись, бути ніким, народжувати синів і загалом бути просто ніким, крім матері. вона не хоче виходити заміж, не хоче, щоб тільки народження дитини вирішувало долю жінки, не хоче «нормального» по мірках тих часів життя. в селищі відбувається убивство, і вона стає свідком відспівування душі померлої дівчини жрицею, і благає ту аби стати її ученицею. а потім розкриваються якісь містичні подробиці вбивства, викривається ціла мережа покидьків які торгували жінками і ще купа всього.

ця робота чимось схожа на «кім джійон 1982 року народження». вона про те яким жорстоким було (і є моментами) суспільство, про те як віками пригнічували і зневажали жінок, про абсурдні традиції які в сучасному суспільстві можна легко прийняти за катування і вбивство. дуже раджу якщо вам цікава така тема, в художньому і цікавому форматі її тут розкривають повною мірою.

Викрадення в рабство, насильне видавання заміж та тримання чисто для народження спадкоємця (це точно має бути хлопчик) – невтішне патріархальне минуле, яке продемонстроване в цьому мальописі

Мені особисто дуже сподобалось занурення в реальність давнього Китаю (Тайваню), їх легенди, міфи і культуру. Після кожного розділу є примітки від авторки та перекладачів, які краще допомагають зрозуміти сюжет

Але страшно усвідомлювати, що колись жінки були наче об’єкти і постійно мали змінювати себе заради інших. Наприклад ритуал маленька ніжка, коли дівчинці з малого віку перев’язують стопу, щоб вона була маленькою. Або робити якісь ритуали для того, щоб народити саме хлопчика, бо без цього всього її не будуть цінувати (якщо це можна так взагалі назвати)

Наостанок напишу цитату, яка ідеально описує мої емоції після прочитання:
«Але щоб судитися, жінка має знайти чоловіка, який представлятиме її інтереси. Краще вже стати привидом»

"Духи завжди капостять, щоб люди знали про їхню нещасливу долю"

Події маньхви відбуваються на острові Тайвань приблизно на початку 1900-х років.
В ті часи жінки жили чи не єдиною метою — вийти заміж, а після цього народити сина.
Деякі ставали мало не одержимими цією ідеєю.
Я була вражена кількістю та різноманіттям ритуалів, забобонів та обрядів, що нібито сприяли народженню хлопчика.

Головна героїня — дівчина Дзе, дуже боїться такої долі, бо на свої очі бачить на скільки одержимою може стати жінка, на прикладі своєї невістки. Дзе мріє про те, як цього уникнути, але випадок розв'язує її питання.

Одна випадкова зустріч зі жрицею. Жінкою, яка взаємодіє зі світом духів. Дівчина вирішує стати ученицею жриці й уникнути заміжжя та всіх інших негараздів.

А паралельно з цим в місті пропадають жінки, все більше жінок, і багатьох з них знаходять мертвими.

Мене вразила ця маньхва, вона дуже наповнена традиціями, містикою, інформативна і така, що запалює щось всередині 🔥
Мене вражала доля жінок та їх ставлення до себе і одна одної. Дуже багато і докладно розказано про обряди і це невимовний плюс, тому що стільки легенд і вірувань в яких цікаво розібратись.

Окремо зазначу якість видання, гарна обкладинка, цупкий папір, маньхву приємно тримати в руках. А графіка просто 😍🤌

Мені сподобалась ця історія, вона чіпляє, попри те, (а може саме тому) що авторка підняла важкі теми.

Тайванська маньхва про жіночу долю – це означає, що буде боляче.

Неймовірно важлива тема жіночих прав в Азії. Читаючи маньхву, відчуваєш обурення, смуток та непереборне бажання кричати від несправедливості. Якщо читати азійську літературу рідко, то починаєш дивуватись «як таке ставлення може бути нормальним», проте в багатьох країнах ставлення до жінок саме таке.
Комікс чудово розкриває таку серйозну тему через буденні ситуації, жорстокість суспільного устрою для жінок, забобони які влаштовані ніби для «захисту» жінок, але насправді тільки спрямовані на придушення прав.
На цьому фоні образ сильної жінки Берегині, до якої прислухаються виглядає дуже сильно та тріумфально. Також дуже сподобалось те, що показано різні типи жінок: ті, які приймають ці «традиції»; ті які примушені підкорятись; ті, яким це здається зовсім не нормальним, але вони не мають можливості щось змінити; і ті, які твердо вирішують, що таке життя не для них.

Не знаю, чи то це особливість цієї маньхви, чи то вона в принципі уся така, але мені подеколи було важко розібратися у послідовності тексту.
З хорошого - гарно показано звичаї та вірування, про це завжди цікаво читати. Але, власне, це єдине цікаве у цій роботі (про малюнок нічого не кажу, він теж гарний), сам сюжет доволі слабенький і про нього навіть не хочеться згадувати.