70% сюжету складають сцени 18+, герої не цікаві, діалоги пусті. Найгірший буллі роменс, який я читала. Шкода грошей і часу, що витратила на таку товстезну книгу.
Анонім
Це
було
гаряче
🤭 я коли їхала в транспорті і читала, то іноді озиралася, чи ніхто не підглядає, які сороміцькі книжки я читаю 🤣🤣🤣
Анонім
Ця книга – як удар прямо в серце. Чесно, я не очікувала, що Моніка Мерфі зможе так точно передати внутрішні переживання героїні, її страхи, сумніви і все те, що залишаєш «при собі».
Стиль написання – простий, але шалено сильний. Кожне речення б’є прямо в емоції, змушує переживати разом із героїнею і думати про власні «не сказані слова». Тут немає нудної романтики чи банальних фраз – тільки правда, біль, вибір і моменти, коли хочеться кричати чи плакати разом із персонажкою.
Мені сподобалося, як авторка балансує між внутрішнім світом героїні та подіями зовнішнього світу. Вона показує, як слова, яких не вимовлено, формують життя, відносини і нас самих.
«Те, що я хотіла сказати, але так і не змогла» – це книга про силу, про втрати і про те, як іноді потрібно наважитися говорити, щоб не залишатися у тіні власного страху. Дуже сильна, емоційно насичена і… залишає відчуття, що після неї ти вже ніколи не будеш таким, як раніше.
Анонім
Котолог
