Мітч Елбом

Зазвичаю історії розпочинаються з народження дитини та розповідають про її життєвий шлях. Але не в цьому випадку.

Історія Едді починається зі смерті. Його смерті. В останній момент на землі чоловік намагається врятувати маленьку дівчинку від гибелі, але чи вдалося йому це - дізнається він не так скоро.

Попереду, на небесах на нього чекаю п'ятеро постатей які вплинули на його людське життя, його вчинки та вибір.

Хтось був добре знайомим, інші - на перший погляд, взагалі не мали до нього відношення. Але як виявляється, - "кожен із нас впливає на іншого, а той інший - на наступного, тож наш світ повниться історіями, які насправді лише одна-єдина історія"

Це книга-медитація, яку можна розібрати на цитати.

Читала її відповідно до настрою, бо це не та книга, де захоплюючий сюжет не дає відірватися від тексту, чи забуваєш про все на світі. З її читанням навпаки в голові роїлися тисячі думок.

Едді - простий ремонтник в парку розваг. Ми майже нічого про нього не знаємо. А ще Едді загинув внаслідок нещасного випадку прямо на початку книги. То що ж буде далі?

А далі, поступово, ми дізнаємось наскільки непередбачуване життя, як пов'язані долі навіть незнайомих людей і що, власне, нас чекає там, після смерті.

Історія розвивається неспішно, поступово, але з кожним розділом стає все цікавіше. Головний герой постає перед нами зовсім під іншим кутом, розкривається багато деталей і сімейних таємниць.

Книга цікава, в ній немає води і нудних розповідей про сенс життя. Чітко і структуровано, є над чим подумати.

Головний герой помре.

І помре з самого початку, тож це навіть не спойлер.

І вже після смерті йому доведеться пригадати все своє життя - все хороше, погане, болісне і щасливе.

Оповідання з тропом «Різдвяної історії» Діккенса, але веде до інших висновків і не обтяжена надмірним моралізаторством.

Ну і, звісно, така, що не матиме хеппі-енду, бо ж головний герой помре з самого початку.

Спонукає багато про що замислитись.

Про те, як ми впливаємо на життя випадкових людей, а вони на наше.

Про те, як важко іноді порозумітись і здогадатись, що на думці у іншого.

Про важкі рішення, які ніколи не будуть однозначно правильними.

Про власні досягнення, яких ми не помічаємо.

І про те, що в житті насправді головне.

Місцями дуже щімка, але іноді викликає посмішку.

Незвичайна структура і досить гарна мова автора.

Що найцінніше - вона не навʼязує жодних висновків, не тисне і не занурюється в релігійні мотиви, хоча ніби і йдеться про життя після смерті. Згадки про бога пару разів спливають, але скоріше ненароком, без акценту на них.

Підіймається кілька дуже тригерних тем, тож хоч книга і досить маленька, сильні емоційні сплески гарантовані.

Кілька людей питали мене під час читання, чи варта вона своєї ціни - і тут мені досі важко дати відповідь, бо у кожного своє бачення, якою книга має бути, щоб бути вартою.

Але вона точно варта уваги, бо спонукає до сильної рефлексії і говорить про дуже важливі концепції.

І, як на мене, вона дуже на часі, бо ми всі так ч и інакше більше думаємо про смерть і озираємось на своє життя саме сьогодні.

Тож я однозначно рекомендую її до читання - мабуть навіть той випадок, коли рекомендую кожному. Читання тут на вечір, максимум два - але думок на значно більший відрізок часу.