Мері Берд

Мері Берд — найвідоміша британська дослідниця класичної античності. На сторінках цього маніфесту — її спроба в ретроспективі дослідити місце жінки в двох аспектах — в публічній сфері та при владі. Починаючи з часів "Одіссеї" Гомера та закінчуючи сучасністю, вона відслідковує, як змінювались права жінок та їх сприйняття в суспільстві за весь цей колосальний відрізок часу.

Нижче наводжу деякі цитати, які особливо сильно "вкололи":

🗨️ "Чомусь запалі очі та зморшки на обличчі додають чоловічому образу мудрості й зрілості, а у випадку жінки свідчать про "закінчення терміну придатності"

🗨️ "Під впливом американських жінок мова ризикує стати "пустопорожнім патяканням, нев'язним белькотінням, гарчанням і скигленням", вона звучатиме як "ремиґання корови, рев осла чи гавкіт собаки"

🗨️ "Уявіть собі ситуацію, коли громаду спіткало нечуване лихо: усі чоловіки раптом заговорили жіночими голосами, і жоден з них — ні дитина, ні дорослий — не міг сказати нічого по чоловічому. Хіба ж це не жахливіше й не нестерпніше, ніж будь-яка чума?"

"Основна ідея полягала в тому, що обов'язок чоловіків — урятувати цивілізацію від панування жінок."

Дуже раджу до прочитання всім тим, хто досі вважає, що проблем з гендерною рівністю нема, але і загалом для того, аби зрозуміти, який колосальний стрибок зробили жінки для виборювання свого місця "під сонцем".

Маніфест "Жінки та Влада" по факту невелика лекція про те, як придушувався голос жінок, точніше їх право висловлюватися, ще з античних часів.

Авторка наводить чимало прикладів, як жінки повинні пробивати скляну стелю, щоб бути почутими. Вдаються, часом, до наслідування чоловічих рис або показати, що влада має бути не одноликою. Що поняття влади має бути відокремлено від гендер. І гендер власне немає її (владу) визначати.

Мері Берд закінчила роботу над цим маніфестом у 2018 році. Деякі постаті, які описані змінили вже свій вплив. Деякі події набули ще більшого розголосу. У питанні висвітлення влади її мінімалістичні зсуви, але багато чого ще досі толерується.

Власне, цікава книга для дискусії, щоб глибше і більше зануритись у тему фемінізму. Що мені трохи муляло - це розкид ілюстрацій. Бо вони то йшли в тему оповіді, то потрібно було повертатися до них, щоб зрозуміти до чого вони. То навпаки, ти спочатку бачиш ілюстрацію, а потім вже розумієш контекст.

Мені було цікаво, хоча хотілось би більш розгорнутого тексту.