Марія Міняйло

"Над селом навис морок, а наші тіла перетворилися на порожні оболонки, які ходять, їдять, сплять та розмовляють, але не можуть ані плакати, ані кричати. Наче серце вирвали з грудей, а душу розірвали на десятки дрібних шматочків. Життя завмерло, йому на зміну пришло жалюгідне існування."

Книга про наше життя, наші емоції, думки, події, окупацію, вчинки, кохання, відносини. Книга про війну, але читається дуже легко, написана дуже цікаво і не є жорстокою. Книга складається з трьох повістей.

"Вкрадена весна" в основі сюжету родина Дорошко, які намагаються вижити в окупації. Дуже сподобався образ місцевого священника отця Павла. Гарно розкрито "свої" "чужі", кацапи які проживають в Україні.

"Квітник пані Савенко" про власницю старої цукерні в місті Софії, яка прожила більшість свого життя закордоном, але завжди з Україною в серці, коли розпочалася війна вона одразу стала збирати кошти для ЗСУ.

"Оповідки з війни" про чотирьох офіцерів, які мають надію в нашу перемогу. Історія про пательню дуже сильно. Повернення діда до України, якій навіть тут не народився, але здійснив мрію батька який все життя мріяв після незалежності України повернутися додому. Хлопці, навіть наші діти, які дуже хотіли допомогти і зробити свій внесок до перемоги, бути корисними.

"Українця простіше вбити, ніж змусити під кацапом жити."

"Кохання то не гріх, тому кохайтеся поки є час та змога, бо ніхто не знає, що день завтрашній нам принесе."

"Інколи життя дає тобі вибір: жити роботом чи померти вільним."

"Інколи один вибір правильний, а інший хибний. Та буває так, що хибний на перший погляд вибір і є найправильнішим. А правильне рішення може призвести до трагічних подій. "

"Кохання не завжди радість, не повсякчас втіха. Кохання Інколи завдає болю, Інколи дратує, Інколи хочеться бігти від нього світ за очі, проте, воно є Борис благословенням."