Хоч за вікном давно не зима, а книга — суто "сезонна", та останні холоди якось по-зрадницьки навіяли бажання загорнутися в плед і почитати щось святкове. Взяла цю книжку з думкою: ну от, зараз буде затишно, з різдвяними дивами ✨, хепі ендами й теплим післясмаком. Але… очікування й реальність не зовсім збіглися 😅 Це збірка, тож як завжди: щось дуже сподобалось, щось — зовсім «не моє». Але саме в цьому й магія антологій — у різноманітті 💫 З 12 оповідань мене зачепили 7 — і я б хотіла їх відзначити окремо ❤️ 🔹 Наталія Довгопол — знайомий автор, стиль як ковток теплого чаю ☕ Прочитала з задоволенням! 🔹 Юлія Мак — трошки хаотично, але з хорошим післясмаком 😊 🔹 Дмитро Безверхній — глибока історія, яка зворушила до сліз. У головної героїні — чоловік, який вважається безвісти зниклим… Це болісно близько 💔 Бо мій найкращий друг вважається зниклим безвісті вже півроку, і я щиро сподіваюся, що він живий і повернеться 🙏 🔹 Максим Беспалов — морально важке оповідання, але залишилося в пам’яті теплим, і це цінно. 🔹 Оксана Вєліт — легка містика й доброта водночас🕯️ 🔹 Федір Рудий — щемлива й щира історія про наших захисників. Друге місце у моєму серці 💙💛 🔹 Ярослава Литвин — абсолютний фаворит! 😍 Історія про «найгіршого Миколая» виявилась дуже атмосферною, з чудесами, гумором і важливими сенсами. Саме такого я й чекала від усієї книги 🎁 Протягом читання моя оцінка коливалась між 3 і 4, але фінальне враження змусило таки поставити 4 з 5⭐
Анонім
Книга залишає відгук після себе, АЛЕ, в даній збірці я не помітила вікового обмеження або іншу позначку цензури, тому що у деяких оповідях є нецензурна лексика, що стало неприємним сюрпризом через те, що ніде про це не попереджено.
Анонім
Оповідання Беспалова хороше, подекуди трапляються помилки. На враження не вплинуло. Аналогічно сподобалась історія Безверхнього - тут зрозуміла для себе, що із задоволенням би прочитала щось з його повноцінних робіт. "Back to the 31 грудня" - мені "віяло" стилем Половінка - нічого особистого - просто це геть не мій автор. Після недочитаної "Вілли у Сан-Фурсиско" і це святкове оповідання авторки мене не зачепило. Мабуть, я любила творчість тієї Литвин, котра створила "Не мій дім" - бо то чудовий роман. Зараз я не впізнаю авторку. Але це суто моя суб'єктивна думка, звісно ж. Магічно - містичне оповідання Оксани Вєліт теж сподобалось. Люблю такі історії: водночас трешові та ідеальні + відкритий фінал. Поза конкуренцією робота Федора Рудого - творіння військових завжди читаються із завмиранням серця💔 Ну й топ залишаю на останок) Перше оповідання - Слави Світової - то в саме серденько і душу. Ну не знаю: мені там було ідеальним все. П.с. ті, про які не згадала, якось геть пройшли повз: не погані, ні, але після яких занадто спокійно- сірі такі трохи
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях