Марі Бенедикт

З професійної та легкої руки авторки, в уяві запускаються кіно-картинки Швейцарії, Цюріху кінця XIX – початку XX століття. Де прогрес граничить із епохою цнотливих манер і авторитарних родинних устоїв. Де вирують геніальні ідеї молодих науковців, і все залежить від схвалення поважних професорів.

І в цьому місті молода сербська студентка Мілева Марич починає вести свій щоденник довжиною в подружнє життя з Альбертом Ейнштейном. Фактично, кожна глава роману – це записи головної героїні про прожите і пережите.

Авторка, Марі Бенедикт, ставила собі за мету показати саме історію Мілеви Марич, талановитої науковиці і жінки, яка намагалася ламати стереотипи і йти до своєї мрії.

І, як на мене, це їй непогано вдалося.

Починаючи з моменту, коли Мілева вперше заходить в авдиторію Цюріхської політехніки, і вона єдина жінка на лекціях з фізики і математики. Коли вірить, що фізика – її релігія, яку вона сповідуватиме усе життя. Адже кохання і дружба для неї – персони нон-грата.

Для шлюбу вона «з дефектом», бо шкутильгає. Для дружби «занадто розумна, і не для того її тато готував».

Продовжуючи особистий бій, коли на перших університетських лекціях її окидають зовсім «нерозуміючим оком» і вона відчуває на собі всі «радощі» гендерних стереотипів.

Власне, далі без спойлерів, тому приємного читання!