Майкл Каннінґем

Чуттєва й відверта історія про пошуки любові, ідентичності та дому

Роман зачепив красою письма, чесністю та глибокими, вразливими персонажами.

Думки:

Каннінґем майстерно вплітає голоси різних персонажів, що дозволяє побачити світ їхніми очима;

Автор досліджує нетипові форми стосунків і родини, показуючи, що справжня близькість виходить за рамки звичних уявлень;

Щирість героїв робить їх водночас сильними й крихкими;

Книга залишила після себе відчуття несправедливості, але нагадала наскільки важливо бути відкритими та не боятися говорити про свої почуття і бажання;

Це історія про те, як легко опинитися на узбіччі власного життя, якщо не бути сміливими бути справжніми собою.

Для тих, хто цінує красиву прозу та прагне побачити любов у всіх її проявах

Читала книгу для читацького клубу. І після прочитання залишився дивний післясмак. Але вже під час обговорення і розбирання героїв зрозуміла більш глибше кожного героя. Сама книга написана неймовірно. Мова автора така багата, красива, неймовірні порівняння та звороти.
Книга однозначна варта прочитання. Хоч сам сюжет і задумка дивна, герої травмовані чим і зумовлені їхні трешові інколи вчинки.

Я взяла в руки «Дім на краю світу», не маючи жодних очікувань, і, мабуть, саме тому ця книга так глибоко зачепила мене. Вона про життя у всій його складності, про любов, втрати, пошук себе та свого місця в світі. Тут немає ідеальних героїв, лише справжні люди зі своїми страхами, помилками і надіями...💔

Автор майстерно передає атмосферу – ніби проживаєш кожен момент разом із персонажами: відчуваєш холод ранків, гіркоту розставань, щастя від простих речей. Це історія про будні, які можуть здаватися сірими, але насправді сповнені сенсу... але сенс у кожного свій.

Книга змушує сповільнитися, вдивитися в деталі, оцінити швидкоплинність життя. Вона не дає прямих відповідей, але підштовхує до пошуку власних. Деякі сцени настільки правдиві й емоційні, що залишають по собі довгий післясмак. Емоції накрили мене вже під кінець💔

Цей роман не варто читати поспіхом – він для тих, хто любить вдумливі історії, хто готовий відчути всю глибину людських переживань. Він меланхолійний, чесний і дуже справжній. І навіть якщо спочатку ви не очікуєте від нього багато, він залишиться у вашій душі надовго.

Моя рекомендація❤️

«Дім на краю світу» Майкла Каннінґема — це чуттєвий роман про любов, самопізнання та пошук свого місця у світі. Історія розгортається навколо кількох персонажів, кожен із яких має власне бачення стосунків і сім’ї. Автор майстерно передає емоції та внутрішні переживання героїв, створюючи атмосферу меланхолії та ніжності.

Книга вирізняється витонченим стилем і плавною, неспішною розповіддю. Це не динамічний сюжет із несподіваними поворотами, а радше глибоке занурення у психологію персонажів. Деяким читачам може бути складно емпатувати героям, але саме це робить роман таким реалістичним і багатошаровим.

Рекомендується тим, хто цінує емоційну літературу та складні теми стосунків, ідентичності й самовизначення.

Дуже сподобалось, однозначно раджу.

Книга, яка не схожа на інші книги, які я колись читала. Мені хотілось важкого чтива, я його отримала.

Ось є книги, в яких кожна дрібниця буде описуватись: вітерець, колір хмар, інтонація персонажа, почуття і тд. Коли ніби кожне речення має свій глибокий сенс, і якщо перечитувати через деякий час, то ти зрозумієш щось зовсім по іншому.
Ця книга саме така.

Сюжет розповідає нам про двох друзів, які познайомилися в підлітковому віці. Разом курили травку, слухали платівки та досліджували свою сексуальність.
А коли подорослішали, то глобальними питаннями для них були «хто я?», «який я справжній?», «що зробити, щоб стати щасливими?». Одним словом, самоідентифікація особистості.

З часом з’явилась ще одна жінка і вони почали жити втрьох. Така собі «сімʼя» поліаморів. Їм наче б то добре разом, хоча це ніби дивно і потрібно закінчити це, але краще плисти за течією.

І це той випадок, коли я не буду радити книгу. Її ніби потрібно обрати за «покликом душі», а не за відгуком

Вайб у книжки такий, наче доєднався до компанії знайомих між собою людей і кожен розповідає свою історію. Десь смішну, десь сумну, а десь страшну та тривожну. Я не плакала, але кінцівка розбила серце. Я не знаю, що сказати про цю книгу, крім того, що вона добре написана. Якщо любите драми, то вона точно сподобається.

Всі фанати і фанатки цієї книги - вибачте. Але ця книга нудна і не цікава. Можливо, в 1990 році вона і була напрочуд скандальною чи викликала фурор, але в 2025 році такими сюжетами і темами, певно, вже нікого не здивуєш.

На жаль, всі чоловічі герої були однотипними і їх діалоги були прописані так, ніби це все говорить одна й та сама особа. І якщо не дивитися, хто дійсно говорить, то так і не здогадаєшся. Автор навіть не намагався якось урізноманітнити їх мовлення - герої весь час ну-кають і є відчуття, що не можуть нормально виражати свої думки.

Сказати, що і сам сюжет цікавий був, я теж не можу. Єдиний, кого там насправді шкода, це Боббі, бо ж пережив купу втрат. Вчинки Клер, яка раптом в 40+ років раптово згадала, що потрібно дитину народити, теж не піддаються логіці. Всі герої якісь недозрілі, недолугі, дитинні і якоїсь глибини в них нема - вони не викликають жодних позитивних емоцій чи бажання співчувати їм, вболівати чи співпереживати.

На жаль, це абсолютно не моя книга. 3 з 10 балів вона отримала лише тому, що я розумію, наскільки важко було відверто писати про ці теми автору в ті роки, розуміючи контекст американського суспільства.

«отак і живеш. твориш собі майбутнє з усього, що трапиться під руку.»

це морально важка історія, в якій ви не будете розуміти жодного персонажа, хоч і багато їх слів будуть відгукуватися. чимось вона схожа на «маленьке життя» з єдиною різницею — тут ви будете вірити у все.

насправді про такі книжки, як ця, розповідати найважче. бо як можна кількома словами описати цілком реальне життя багатьох людей? як висловити всі їх моральні дилеми і намагання зрозуміти себе, як пояснити, що попри загальну антипатію ці персонажі відчуваються близькими? сюжет розповідає про життя двох юнаків, вони дуже різні і якось так склалося, зачепилися один за одного в дитинстві і разом подорослішали. я так і не змогла визначити головного героя, бо життя кожного нам розкрили дуже детально, з усіма незначними подробицями.

все відбувається в америці 70-80-х років, спочатку в маленькому містечку, а потім у величезному гамірному нью-йорку. історія життя трьох друзів це такою ж мірою історія цілого історичного періоду: тут і про напружені теми сучасного суспільства, ідентифікацію власної сексуальності і прийняття себе, про стосунки в родині і токсичність. книжка описує прагнення цілого покоління віднайти сенс в існуванні сім'ї, любові та загалом життя у світі, сповненому швидких змін🫱

мені важко було це читати, було багато дивних моментів (як от казати 9-ти річному брату що він вже засидівся в цнотливих, або ж куріння трави 13-річними разом з мамою одного з них), але це було дуже цікаво. з тієї позиції, що я ніколи не думала про проблеми, висвітлені там. боббі, джонатан і клер створили неординарну на той час сім'ю з трьох людей і кожне їх рішення було сповнене егоїзму і власної невизначеності щодо майбутнього. думки і вчинки еліс показали, що і дорослі віком люди не завжди знають, чи чинять правильно і рухаються в потрібному напрямку.

тут кожне речення сповнено вагань і спроб знайти те, що буде краще. кожна дія диктується травмами. і тут так багато всього, ціле життя в 400 сторінках.

вам варто читати цю книжку, але будьте готові до складності написання, важких думок, того, що всі персонажі дратуватимуть, а кінець залишить кілька запитань і величезну дірку в серці.

Найперше, чим привернула увагу ця книга — назва. «Дім на краю світу» — це звучить дуже якось затишно і тепло для мене, про маленьку родину, яка втекла від всіх і всього, щоб бути разом і насолоджуватися життям.
⠀
І знаєте, попри всі важкі теми, які порушені в цій книзі, вона мені місцями була дуже затишна й тепла теж.
⠀
Це історія про Боббі, Джонатана та Клер. Боббі й Джонатан знайомі ще з дитинства, їх повʼязують сильні почуття, а от Клер в їхнє життя увійшла пізніше, коли вони всі вже були дорослими. Вони і не друзі, й не родина в традиційному значенні, й навіть не коханці. Але вони разом і є щось, що обʼєднує їх. Разом вони вирішують створити власну особливу сім’ю і переїжджають за місто у невеликий будинок. Де сподіваються, що на них чекає життя без турбот та щасливе майбутнє.
⠀
У книзі порушені важливі та актуальні теми, як от: гомосексуальності, СНІДу, нетрадиційних сімей. Розмірковує автор і про нашу смертність та про намагання кожної людини знайти своє місце, бути щасливим, зрозуміти, що саме його може таким зробити.
⠀
Книга розділена на три частини і кожна з них описує важливі етапи становлення Боббі та Джонатана: дитинство, юність, доросле життя. На кожному з цих етапів вони стикались із певними труднощами, які приводили їх до чогось нового. Мені сподобалось, що в книзі є розділи від різних героїв, зокрема деякі в від мами Джонатана — Еліс.
⠀
Після прочитання книги було відчуття, ніби Боббі та Джонатан справжні люди, а їхня історія — не вигадка, а реальність. Автор проникливо пише. Книга написана гарно — гарні описи, порівняння. Читати — одне задоволення.
⠀
Тут переплітаються надія та безнадія, поряд із смертю — народження нового життя. Книга багатогранна. Дехто каже, що — скляна — і вона така і є, але не для всіх. Деякі моменти мені були сумні, але не такі, щоб я б плакала.
⠀
Фінал книжки — неоднозначний. Я б сказала, що він частково відкритий, є питання, відповіді на які ми не дізнаємось.

📌Це була безстрашна миттєва дружба, властива молодим, самотнім і амбітним.©️

Трапляється, що виростаючи із улюблених речей, ми навіть не помічаємо, що тягнемо їх у подальше життя. Шляхи 13-річних Джонатана та Боббі перетнулися у провінційному містечку. Вони дорослішали закидаючись кислотою під музичні хіти 70-х, намагаючись відділити дружбу та першу закоханість. Їхні життя сплелися, родини змішалися, а вже пізніше, у дорослому житті, вони створили свою, особливу, модель стосунків. Вони збудували свій дім, місце на краю світу, де були собою і почувалися щасливими. На жаль, суспільство досі не готове сприймати такі стосунки.

Історія поділена на 3 частини: дорослішання, пошуки себе і відчуття дому. Перші дві, які ніби то описують "нормальні", типові сценарії із життя родин, насправді не зображували щасливих людей і не викликали особливих емоцій. Я наче спостерігала за героями зі сторони. І лише остання, з нетрадиційними стосунками, зачепила мене по справжньому. Нарешті ці люди, у цій "несправжній" родині, знайшли не лише себе, а й одне одного і своє місце у світі. Я щиро за них пораділа. Щастя любить тишу, та чомусь триває не довго. Фінал мене по справжньому розчулив.

Це було вишукано, талановито, емоційно, хоч і дуже незвично. Не раджу, якщо маєте тригери щодо нетрадиційних родин, ЛГБТ-стосунків та теми ВІЛ/СНІДу.

#км_бінго_марафон_2025

Настрій книги такий, що наче ти доєднаний до компанії знайомих між собою людей, де кожен розповідає свою історію. Десь смішну, десь тривожну.

Книга дуже добре і легко написана, відгукується внутрішній світ персонажів і їх роздуми за життя…

Варто читати, купляйте і читайте.
Дуже затишна і атмосферна книга в любу пору року.