Майкл Каннінґем

Найперше, чим привернула увагу ця книга — назва. «Дім на краю світу» — це звучить дуже якось затишно і тепло для мене, про маленьку родину, яка втекла від всіх і всього, щоб бути разом і насолоджуватися життям.
⠀
І знаєте, попри всі важкі теми, які порушені в цій книзі, вона мені місцями була дуже затишна й тепла теж.
⠀
Це історія про Боббі, Джонатана та Клер. Боббі й Джонатан знайомі ще з дитинства, їх повʼязують сильні почуття, а от Клер в їхнє життя увійшла пізніше, коли вони всі вже були дорослими. Вони і не друзі, й не родина в традиційному значенні, й навіть не коханці. Але вони разом і є щось, що обʼєднує їх. Разом вони вирішують створити власну особливу сім’ю і переїжджають за місто у невеликий будинок. Де сподіваються, що на них чекає життя без турбот та щасливе майбутнє.
⠀
У книзі порушені важливі та актуальні теми, як от: гомосексуальності, СНІДу, нетрадиційних сімей. Розмірковує автор і про нашу смертність та про намагання кожної людини знайти своє місце, бути щасливим, зрозуміти, що саме його може таким зробити.
⠀
Книга розділена на три частини і кожна з них описує важливі етапи становлення Боббі та Джонатана: дитинство, юність, доросле життя. На кожному з цих етапів вони стикались із певними труднощами, які приводили їх до чогось нового. Мені сподобалось, що в книзі є розділи від різних героїв, зокрема деякі в від мами Джонатана — Еліс.
⠀
Після прочитання книги було відчуття, ніби Боббі та Джонатан справжні люди, а їхня історія — не вигадка, а реальність. Автор проникливо пише. Книга написана гарно — гарні описи, порівняння. Читати — одне задоволення.
⠀
Тут переплітаються надія та безнадія, поряд із смертю — народження нового життя. Книга багатогранна. Дехто каже, що — скляна — і вона така і є, але не для всіх. Деякі моменти мені були сумні, але не такі, щоб я б плакала.
⠀
Фінал книжки — неоднозначний. Я б сказала, що він частково відкритий, є питання, відповіді на які ми не дізнаємось.

📌Це була безстрашна миттєва дружба, властива молодим, самотнім і амбітним.©️

Трапляється, що виростаючи із улюблених речей, ми навіть не помічаємо, що тягнемо їх у подальше життя. Шляхи 13-річних Джонатана та Боббі перетнулися у провінційному містечку. Вони дорослішали закидаючись кислотою під музичні хіти 70-х, намагаючись відділити дружбу та першу закоханість. Їхні життя сплелися, родини змішалися, а вже пізніше, у дорослому житті, вони створили свою, особливу, модель стосунків. Вони збудували свій дім, місце на краю світу, де були собою і почувалися щасливими. На жаль, суспільство досі не готове сприймати такі стосунки.

Історія поділена на 3 частини: дорослішання, пошуки себе і відчуття дому. Перші дві, які ніби то описують "нормальні", типові сценарії із життя родин, насправді не зображували щасливих людей і не викликали особливих емоцій. Я наче спостерігала за героями зі сторони. І лише остання, з нетрадиційними стосунками, зачепила мене по справжньому. Нарешті ці люди, у цій "несправжній" родині, знайшли не лише себе, а й одне одного і своє місце у світі. Я щиро за них пораділа. Щастя любить тишу, та чомусь триває не довго. Фінал мене по справжньому розчулив.

Це було вишукано, талановито, емоційно, хоч і дуже незвично. Не раджу, якщо маєте тригери щодо нетрадиційних родин, ЛГБТ-стосунків та теми ВІЛ/СНІДу.

#км_бінго_марафон_2025

Настрій книги такий, що наче ти доєднаний до компанії знайомих між собою людей, де кожен розповідає свою історію. Десь смішну, десь тривожну.

Книга дуже добре і легко написана, відгукується внутрішній світ персонажів і їх роздуми за життя…

Варто читати, купляйте і читайте.
Дуже затишна і атмосферна книга в любу пору року.

Спочатку мені позиціонували цю книжку "Поліаморні стосунки, погляд на сім'ю". І так я отримав це. Але не одразу мені це стало зрозуміло.

Протягом всієї книги не покидало відчуття в'язкості, тригерності тем. Книжка дійсно не легка, я б не сказав, що вона саме для легкого читання, щоб урізноманітнити свої будні. Алеееее. Але, якщо дати шанс цій книжці, дійти до кінця, ти розумієш, що книжка залишає дуже не зрозуміле відчуття. Такий терпкий, не дуже приємний післясмак, але трішки відійшовши від неї ти можеш розглянути вже більш детально цих персонажів.

Ця книжка про життя, не завжди приємне, дуже чуттєве, про відносини, про сім'ю, про вибір, про залежність в різноманітних її проявах. Але про таку буденність, якою ти проникаєшся і залишаєш її на майбутнє. Я точно буду перечитувати в майбутньому, щоби переосмислити цю книгу та цих персонажів

#книжковийклубрідітдімнакраюсвіту

Найперше, чим привернула увагу ця книга — назва. «Дім на краю світу» — це звучить дуже якось затишно і тепло для мене, про маленьку родину, яка втекла від всіх і всього, щоб бути разом і насолоджуватися життям.
⠀
І знаєте, попри всі важкі теми, які порушені в цій книзі, вона мені місцями була дуже затишна й тепла теж.
⠀
Це історія про Боббі, Джонатана та Клер. Боббі й Джонатан знайомі ще з дитинства, їх повʼязують сильні почуття, а от Клер в їхнє життя увійшла пізніше, коли вони всі вже були дорослими. Вони і не друзі, й не родина в традиційному значенні, й навіть не коханці. Але вони разом і є щось, що обʼєднує їх. Разом вони вирішують створити власну особливу сім’ю і переїжджають за місто у невеликий будинок. Де сподіваються, що на них чекає життя без турбот та щасливе майбутнє.
⠀
У книзі порушені важливі та актуальні теми, як от: гомосексуальності, СНІДу, нетрадиційних сімей. Розмірковує автор і про нашу смертність та про намагання кожної людини знайти своє місце, бути щасливим, зрозуміти, що саме його може таким зробити.
⠀
Книга розділена на три частини і кожна з них описує важливі етапи становлення Боббі та Джонатана: дитинство, юність, доросле життя. На кожному з цих етапів вони стикались із певними труднощами, які приводили їх до чогось нового. Мені сподобалось, що в книзі є розділи від різних героїв, зокрема деякі в від мами Джонатана — Еліс.
⠀
Після прочитання книги було відчуття, ніби Боббі та Джонатан справжні люди, а їхня історія — не вигадка, а реальність. Автор проникливо пише. Книга написана гарно — гарні описи, порівняння. Читати — одне задоволення.
⠀
Тут переплітаються надія та безнадія, поряд із смертю — народження нового життя. Книга багатогранна. Дехто каже, що — скляна — і вона така і є, але не для всіх. Деякі моменти мені були сумні, але не такі, щоб я б плакала.
⠀
Фінал книжки — неоднозначний. Я б сказала, що він частково відкритий, є питання, відповіді на які ми не дізнаємось.

Роман розповідає історію двох друзів дитинства - Джонатана й Боббі,чиї життєві шляхи переплітаються, змінюючи їх і людей навколо. Ну,все як в реальному житті,власне)

Події розгортаються в кількох часових проміжках, починаючи з дитинства героїв у Клівленді й закінчуючи їхнім дорослим життям у Нью-Йорку. Каннінгем розкриває непрості і завжди актуальні теми, такі як сексуальна ідентичність, кохання, вірність і те, як травми минулого формують нас у майбутньому. (Тут аж напрошується заїжджене «всі травми з дитинства»)

Найкайфовіше для мене в цій історії-її багатошаровість. Каннінгем дозволяє кожному з головних героїв говорити від свого імені, розкриваючи їхні думки, сумніви і те,як це формує їх згодом . Взагалі люблю такі книги саме за їх глибину,і можливість покопатися в головах людей,хоч і видуманих. Особливо зворушливі моменти, коли персонажі намагаються знайти спільну мову, попри всі свої відмінності. Тут я чітко бачила минулу себе,що змусимо мене трохи засумувати. Та це приємний сум,бо мене тішить те,куди це мене привело.

Каннінгем пише делікатно й чуттєво, описуючи як моменти радості, так і болю. Його стиль лаконічний, але емоційно насичений. Через прості слова він зображує складні емоційні переживання, роблячи їх близькими кожному читачеві. Дуже важливо те,що буквально одразу починаєш вірити персонажам і їх поведінці. Абсолютно людській і живій.

Ця книга досліджує, як любов може бути одночасно рятівною та руйнівною, як близькі стосунки стають джерелом як радості, так і болю. Це роман про те, як ми вчимося приймати себе й інших, навіть якщо це здається неможливим.

Є ще однойменний фільм,та до нього я так і не дійшла,адже слід від книги лишився глибокий і я не хочу втрачати це відчуття.

Рекомендую бажаючим драми і тим,хто не боїться читати «реальність».

Цікаві герої. Відчуття, що це реальна історія, яка сталася з близькими вам людьми. Бо вони просто люди. Звичайні, кожен зі своїми таємницями.

“Дім на краю світу” — книга, оповідь в якій ведеться від імені чотирьох персонажів. Боббі і Джонатан — чоловіки, які почали товаришувати в підлітковому віці і пізніше між ними виникли романтичні почуття. З них і починається ця історія, вони дещо чужі для цього світу, у них нема друзів, вони вживають наркотики, слухають музику і в кожного з них свої травми і очікування від життя.

Еліс — матір Джонатана. Вона також чужинка в цьому світі. Сама з півдня змушена призвичаїтись до життя в Клівленді. Вона зосереджується на своїй родині, нічого не лишаючи для себе.

Пізніше в романі виникає Клер — жінка, якій добігає 40 і яка старша майже на 10 років за Боббі і Джонатана. Вона вважає, що нормальних чоловіків, які б нею зацікавились не лишилось. І вона вважає віру в майбутнє непристойним захопленням. Клер екстравагантно одягається і фарбує волосся у яскраві кольори. Хоча це не заважає їй дотримуватись думки, що це вже виглядає жалюгідно, в її віці всі ілюзії щодо перспектив розвіюються.

Усіх герої об’єднує страх самотності, і вони не знають, як відшукати себе в цьому житті.

В центрі сюжету постає любовний трикутник між Боббі, Джонатаном і Клер, вони люблять один одного і вони вирішують створити химерну родину, де втрьох будуть виховувати дитину.

В книзі мало дії, але багато атмосфери: спочатку провінційного Клівленда, потім амбітного Нью-Йорку і трохи пустельної Арізони. Оповідь жива і поглинаюча, персонажі об’ємні і складні. Таким чином створено окремий світ, який складений з фрагментів очікувань і переживань чотирьох героїв. І цікаво спостерігати за розвитком персонажів, за тим, як вони змінюються впродовж книги, як взаємодіють між собою, адже вони ж різні і по-різному сприймають життя.

Еліс — присвятила своє життя родині, але розвинула якусь свою особливу внутрішню філософію, яка іноді дозволяє їй бачити речі, недоступні для інших персонажів. Джонатан і Клер інтелектуали, які ведуть майже богемне життя. Боббі — ж ніби простак, який просто любить музику, але в якого з часом пробивається якась відсторонена мудрість і сприйняття життя, таким, яким воно є.

Герої постійно віддаляються від “світу живих” з його шумом і несподіванками, а також ризиком розчарування. Чи вирветься хтось з героїв до "нормального" життя? Чи вони лишаться у своєму тихому світі, який краще вміє пробачати.

Книга цікава. Раджу почитати .

Автор розповідає історію трьох людей, чиї життя переплітаються в непередбачуваний і зворушливий спосіб. Це Джонатан, хлопець із провінційного Огайо, який відкрито досліджує свою гомосексуальність; його найкращий друг Боббі, чия харизма й душевність роблять його привабливим для всіх, незалежно від статі; та Клеяр, жінка, яка прагне кохання й стабільності, але готова піти на ризик, аби зберегти близьких поруч. Їхній трикутник — це спроба створити власну версію сім’ї, де прийняття й любов стають важливішими за будь-які соціальні рамки.

Каннінґем сміливо говорить про ідентичність і сексуальність, показуючи, наскільки складним може бути шлях до самоприйняття.

Роман переносить нас із провінційного Огайо в динамічний Нью-Йорк 80-х років, де епоха сексуальної революції стикається з кризою СНІДу. Ці події створюють тло для особистих трагедій і тріумфів героїв, підкреслюючи, як сильно історичний контекст впливає на їхні вибори.

«Дім на краю світу» — це книга про незвичайні форми любові, про вибір жити інакше, навіть коли це виглядає дивно або незрозуміло для інших. Це розповідь про сміливість створювати своє життя за власними правилами, в якій кожен може знайти щось про себе.

Рекомендую всім, хто цінує літературу про ЛГБТ, складні стосунки та межі нормальності. Цей роман не лише викликає емоції, а й змушує переосмислити, що означає «бути вдома» й «бути своїм». Також книгу екранізували 🔥

Останнім часом мені щастить на гарні книжки. Ця мені не просто сподобалась, а наче зачепила щось важливе.

На мій погляд, книга набагато глибша, ніж можна уявити з анотації:

✏️ Написана від чотирьох непересічних осіб (так, я не помилилась), які дуже відверто розкривають перед нами свій внутрішній світ. Ми знайомимося з головними героями ще у дитинстві, тож можемо зрозуміти, що впливало на їх становлення.

💧Не дуже швидка за розвитком сюжету — події розгортаються, але більше цікавого відбувається не в зовнішньому світі, а у голові героїв. При цьому, я не можу назвати книгу повільною, краще підійде визначення «плавна».

🥹 Красиво подана — емоційно, зворушливо, чуттєво. В ній якось особливо тонко розкриті теми гомосексуальності, СНІДу, поліаморії, про які далеко не всі наважуються писати.

Для мене ця книга про:

✔️ самопізнання та прийняття себе

"— Я тут про те, що упаковка мусить відповідати сутності. Правду кажу, чи ти сам на себе не схожий. Якщо ходити меж сам на себе не схожий, то можеш і роботу неправильно знайти, і друзів неправильних, і ще бозна що. Так можна прожити ціле чуже життя."

✔️дорослішання та пошук сенсів

"Не хвилюйся так. Чи я знову говорю з тобою, як з маленькою? Хвилюйся. Навіть з найкращими людьми стаються біди."

"Я починаю усвідомлювати, в чому полягає відмінність між юністю і зрілістю. У молоді є час снувати плани й вигадувати нові ідеї. У старших вже вся енергія йде на те, аби не відставати від задумів, які вже запущено в рух."

✔️проблеми та різноманіття форматів стосунків — з батьками, друзями, коханцями, у шлюбі

"Але я все одно затрималася. Не могла відвести від Джонатана погляд, хоча він і дратувався на мене. Якби мені вистачило сміливості, я сказала б йому: «Не роби цього, будь ласка, не починай мене ненавидіти. Ти можеш завоювати цілий світ, не виганяючи мене зі свого життя». Я тихо вийшла з його кімнати, настільки ж наповнена ним, як під час вагітності."

✔️кохання та самопожертву

"У ту мить я вірив, що нікого в житті не любив, крім батьків і цих двох осіб. Можливо, від свого першого кохання ми так ніколи й не оговтуємося. Можливо, в підліткових поривах ми розкидаємося відданістю надміру легко й майже бездумно, бо помилково вважаємо, що на все наше життя нам вистачить почуттів, які ми зможемо віддати всім, кому захочемо."

✔️відношення до серйозних захворювань та смерті

"Ми зазвичай думаємо, що мертві мешкають у минулому, але я тепер вважаю, що вони існують у нескінченному теперішньому. У них немає надії, що все зміниться на краще. Немає пам'яті про людський прогрес, котрий передував кожному конкретному моменту."

"Найдивовижніша в мертвих їхня постійність. Вони будуть так само мертвими й за тисячу років. Я досі звикав до смерті батька. Доки він жив, я думав про те, що наші уявлення один про одного ще можуть змінитися. А тепер ми вже не змінимося. Батько забрав цю можливість із собою в піч крематорію. "

🔥 Оцінка й післясмак

Після прочитання залишилось відчуття, що книга мене духовно збагатіла. Не знаю, як це виразити точніше, але наче дійсно побувала в головах інших людей, зовсім не схожих на мене. Люблю книги, які ніби дають такий досвід.

«Дім на краю світу» заслуговує на 10 ⭐️з 10.