Нові відгуки

Я прочитала "Дім на краю світу" Каннінгема і як же важко писати відгук на книгу лауреата Пулітцерівської премії. Я з обережністю та трошки острахом підійшла до читання даного твору, бо така література здебільшого не викликає в мене захопливі емоції і бажання перечитувати або радити її своїм друзям. Але ця книга мені зайшла на 8/10. Що мені сподобалось: -історія відбувається в Америці 80х років і мені дуже сподобалось, як автор передав атмосферу тих часів та місцевості (описи спекотної, задушливої, пустельної Аризони та типового американського містечка із заводами Клівленд). -сюжет обертається навколо 2 друзів дитинства Боббі та Джонатана, з якими ми добре знайомимось в першій третині книги (вона читається надзвичайно швидко і описуються просто трешові моменти їхнього дитинства, через які ми більше будемо розуміти їхні характери у дорослому віці) -розкривається тема ЛГБТ спільноти, існування якої ще тільки починають визнавати. Також порушується питання захворювання СНІДом, про яке тільки починає говорити суспільство, але боїться як вогню, бо ніхто ще не знає, як він передається та як його лікувати -також бачимо розділи неоднозначної героїні Клер, яка в майже 40 років не знає і не розуміє хто вона, для чого вона живе те життя, чи хоче вона дітей та сім'ю. Та і ця тема пошуків свого місця у світі, який ніхто не знає як має виглядати стосується абсолютно всіх героїв в цій книзі -це не спойлер, бо в анотації це вказується, що вони втрьох вирішують створити сім'ю і переїздять у свою утопію, в дім на краю світу, щоб нарешті комфортно жити та не зважати на очікування суспільства. Вони створюють свій тип стосунків, де всі мають бути задоволеними та щасливими. -ну і мова автора вона унікальна. Я не знаю як можна було поєднати слова так, щоб це було настільки легко, місцями філософсько, чуттєво і щемко. Читаєш текст і просто відчуваєш, що він наповнений та живий. Намагалась якось структурувати свої емоції, але бачу все одно трохи хаосу, тому ще хочу трохи підсумувати. Це історія про дружбу та кохання, яке настільки невіддільне одне від одного, що змінює людей та усталені норми. Це про прийняття себе та пошук свого місця та своєї ідентичності в тому житті . Це про материнство і магічний зв'язок матері та дитини. І це про класні часи Вудстоку, одного із найзнаменитіших фестивалів музики у світі, який був просто легендарним і став рушієм сексуальної революції в Америці. Незважаючи на всі плюси поставила 8/10, бо не до кінця мені були зрозумілі персонажі та їхні дії, які в 40 років були настільки загубленими і дитячими, що частенько бісили. Місцями проривалась крізь текст, бо автора заносило кудись у "високе" і я чекала на його повернення 2 сторінки). А в загальному атмосфера роману була захоплива та наповнена сенсами, що я закривала очі на все незрозуміле.

Книга про пошук себе, свого місця у світі, пошук відповідей на запитання. Глави ведуться від чотирьох персонажів Джонатана, Боббі, Еліс та Клер. Від кожного з них ми дізнаємося більше про їх внутрішній світ. Їх думки стосовно життя, стосунків, роботи. Їхні сумніви та страхи. Кожен з них шукає відчуття дому, хоча дехто його має.. Справжнього дому. Саме прийняття, любові. Місця, де ти будеш собою. Місця, де тебе вислухають. Місця, де ти ніколи не будеш почуватися самотнім, де ти потрібен. Де ти важливий. Спочатку ми бачимо більш детально життя хлопців Джонатана та Боббі. Їх дорослішання. Клер — з'являється пізніше, вона трохи старша за них. Еліс — мати Джонатана, і стає майже матір'ю і для Боббі. Тобто з трьох вікових категорій ми бачимо цю історію, від проблем молодості до проблем зрілості, від чотирьох персонажів — жіночі і чоловічі, три частини — три періоди життя кожного з них. Також в  книзі присутні нетрадиційні стосунки, своє визначення сім'ї, важкі хвороби, втрати. Книга для мене була нелегкою у читанні. Перша частина прочиталася швидко, дві останні повільніше. Після прочитання книги залишився меланхолійний післясмак. Стиль автора мені сподобався, простий і витончений водночас. Книга підійде більш для повільного розміреного читання, для того хто не шукає динаміки, для тих хто готовий вирушити на пошук безлічі відповідей разом з головними героями.

Роман, який не залишає тебе після прочитання. Дуже гарно стилістично написаний текст, ти просто отримуєш насолоду від речень, від порівнянь, тонко переданих відчуттів. Це меланхолійна історія, яка має відкритий фінал. Тут можна знайти багато тем для обговорення: соціальних, конфлікт поколінь, сприйняття і пошук себе, але для мене - це питання кохання та дружби. Що є справжнє кохання, які його рамки? Ця історія не дасть відповідей, але підкине тем для роздумів. Головні персонажі незвичні, бо тут немає однозначно позитивних та негативних героїв, вони всі мають свої таємниці, вади, відштовхують, але в той же час притягують, мають свої сильні сторони та почуття. Це нелегке чтиво на вечір, тут не буде щасливого фіналу, та і взагалі якогось кінця. Але варто спробувати, можливо, сподобається.

Роман досліджує життя трьох друзів протягом тридцяти років, показуючи, як їхні долі переплітаються, розходяться і знову зближуються. Ми спостерігаємо, як герої змінюються, досягають своїх мрій і стикаються з наслідками власних вчинків. Історія насичена і багатошарова, з живими персонажами, які роблять помилки, роздумують про життя та стосунки, зазнають невдач і знову починають усе з чистого аркуша а Каннінґем володіє витонченою мовою, його описи сповнені поетичності, деталізованості, створюючи атмосферу, що повністю захопила мене у розповідь У книзі делікатно порушується тема одностатевих стосунків, зображаючи, що любов може бути різною і не завжди відповідає суспільним нормам. • «Хай би чого ти бажав, бажай цього завзятіше. Будь складнішим, вимагай більше. Інакше ти ніколи не створиш собі такого життя, де зможеш використовувати себе на повну». «Дім на краю світу» - це книга, яка викликає співчуття до героїв, дозволяє відчути їхній біль і радість, залишаючи тривалий післясмак і спонукаючи задуматися про власне життя та стосунки з іншими людьми

Читала книгу до книжкового клубу і, мабуть, сама ніколи б не звернула не неї увагу. Дуже захоплюючий сюжет, гарно розписані головні герої, часом неочікувані повроти подій, і дуже щемливий фінал. Буду рекомендувати друзям 100%

На жаль, не справила книга на мене враження. Можливо, вона просто не знайшла мене в потрібний момент, не потрапила у відповідний настрій, але я читала аби дочитати. Історія здалась плоскою, герої далекими, ніхто не припав до душі (хіба що мати Джонатана). Сюжету як такого немає, фрагменти з життя, які, на жаль, не зачепили. Можливо, свого часу книга звучала сильніше, але сьогодні ця історія не буде здаватись якоюсь новаторською.

Чуттєва й відверта історія про пошуки любові, ідентичності та дому Роман зачепив красою письма, чесністю та глибокими, вразливими персонажами. Думки: Каннінґем майстерно вплітає голоси різних персонажів, що дозволяє побачити світ їхніми очима; Автор досліджує нетипові форми стосунків і родини, показуючи, що справжня близькість виходить за рамки звичних уявлень; Щирість героїв робить їх водночас сильними й крихкими; Книга залишила після себе відчуття несправедливості, але нагадала наскільки важливо бути відкритими та не боятися говорити про свої почуття і бажання; Це історія про те, як легко опинитися на узбіччі власного життя, якщо не бути сміливими бути справжніми собою. Для тих, хто цінує красиву прозу та прагне побачити любов у всіх її проявах

Читала книгу для читацького клубу. І після прочитання залишився дивний післясмак. Але вже під час обговорення і розбирання героїв зрозуміла більш глибше кожного героя. Сама книга написана неймовірно. Мова автора така багата, красива, неймовірні порівняння та звороти. Книга однозначна варта прочитання. Хоч сам сюжет і задумка дивна, герої травмовані чим і зумовлені їхні трешові інколи вчинки.