Майкл Каннінґем

Я вкотре потрапила в пастку анотації до книги, проспойлерила собі все, що тільки можна, і не отримала того, чого очікувала🤷🏻‍♀️ Ну, хто мені винен? (Насправді, вина людина, яка писала анотацію, але я вже з цим змирилася)) 🏠 Історія починається багатообіцяльно. Атмосферна оповідь про дитинство двох різних хлопців, долі яких несподівано переплітаються. В перший день я прочитала 1/3 книги й була дуже задоволена тим, куди все йде. В автора гарна манера оповіді, й навіть різні пови мене не бентежили, бо не зливалися в один. Витончені описи гармонійно впліталися в захопливий сюжет. Це історія про дружбу, про сім'ю, дитинство, стосунки між людьми, життя в невеликому містечку... Взагалі, найбільша увага в книзі приділяється саме дослідженню взаємин між людьми. Між друзями, коханцями, батьками та дітьми, сиблінгами, знайомими... Різні пови давали змогу поглянути на одні й ті ж ситуації з різних боків, і це безумовно було цікаво, хоча я не завжди погоджувалася з тим, що читала, й інколи відверто дратувалася😁 Навіть в першій частині книги, яка зайшла мені найбільше, я знайшла до чого причепитися. А саме я не могла зрозуміти логіку автора при виборі пову. Як би я не любила та не поважала Еліс, але показати підліткові роки хлопців саме через її призму бачення??? Я досі шкодую, що ми не отримали оповіді від Боббі та Джонанатана про цей період їхнього життя. От якби ми залишилися там протягом всієї книги й це була історія про дорослішання! Кажу так, бо задоволення від читання цієї книги, коли на сторінках з'явилася Клер, різко пішло на спад. Ну не зайшла вона мені, як героїня взагалі. Стільки проблемних вчинків, токсичної поведінки, нелогічності й просто відвертої бісячості. Дайте мені окрему історію про Боббі, або про Еліс, та хай навіть про Джонатана, але приберіть звідти Клер, я вас прошу! Не знаю, чи резонує комусь ще ця думка, але я мучила цю історію саме через неї😔 Сумно це визнавати, але досвід читання вийшов посередній. Частково через одну з героїв, частково через те, що анотація не відповідає дійсності, частково через надмірну пафосність та незрозумілу мені зміну манеру оповіді в другій частині книги. Досі не можу визначитися, чи дійсно в книги аж такі різні вайби на початку та вкінці, що я так по-різному її оцінюю, чи це я стала упереджена через незгоду з поведінкою героїв? Чесно, сил розбиратися немає😒

Анонім

Спеціально нічого не очікувала від книги, не налаштовувала себе на читання шедевру. Анотація, до речі, містить дуже багато спойлерів і взагалі мимо, тому порада: не читайте анотацію! Вона йшла так рівно, події від імені чотирьох головних осіб розгорталися лінійно, поступово, правда іноді з відступами у минуле. І я була впевнена, що поставлю цій книзі тверду четвірку з пʼяти. Але наприкінці книга мене дедалі більше вражала своєю якоюсь справжністю, я почала розуміти, до чого все йде. І у фіналі книга мене вразила, бо автор настільки просто і щиро описав почуття героїв, це було так життєво, що я не втрималась від сліз, хоча не розумію, коли люди плачуть над книгами, це ж вигадані персонажі. Для мене це найкраще з прочитаного за останні роки, цю книгу я запамʼятаю і ще довго буду думками повертатися до неї.

Анонім

Це глибокий і зворушливий роман, який залишає помітний слід. Відгук до книги "Дім на краю світу" Майкла Каннінгема. Це не просто книга, це ціла епоха, що розгортається на сторінках, запрошуючи читача в заплутаний, але надзвичайно щирий світ двох друзів – Боббі та Джонатана. З перших сторінок роман занурює в атмосферу 70-80-х років минулого століття, де юність, пошуки себе та спроби знайти своє місце у світі переплітаються з темами інакшості, свободи та безумовної любові.

Анонім