"Як я вбив Плутон і чому це було неминуче" Майкла Брауна це, неочікувано, дуже особиста, але й водночас науково-популярна розповідь про те, як відкриття автора змусило Міжнародний астрономічний союз переглянути визначення планети й виключити Плутон із цього списку. Книга цікава тим, що показує не лише "як", а й "що відчуває" людина, коли стоїть на межі великого відкриття — з усіма професійними викликами, сумнівами й несподіваними поворотами. Але книга викликає змішані почуття: з одного боку — захопливо спостерігати за реальним науковим пошуком нових планет, а з іншого — несподівано багато особистого символізму, фаталізму, навіть релігійних алюзій. З іншого боку, можливо, автор намагався показати, що наука — теж людська історія, і що навіть серед формул і телескопів не обходиться без інтуїції, віри (не обов'язково релігійної), страхів і особистих сенсів.
Анонім
Так склалося, що ще в ранньому дитинстві я чомусь вивчив список усіх планет Сонячної системи. Навіть не знаю, чому — адже зазвичай у перших класах дітей цікавлять зовсім інші речі. Але цей магічний перелік, що закінчувався на “…Уран, Нептун, Плутон”, супроводжував мене протягом усієї школи. Коли в середині 2000-х я вступив на фізичний факультет, переді мною постало питання: відкласти вибір спеціалізації чи визначитися одразу? Вибір був лише один — астрономія. І я рішуче відмовився і займався загальною фізикою. Більше того, протягом усього навчання я якось підсвідомо недолюблював астрономів, хоча й сам не розумів чому. Тепер розумію: один із них забрав частину мого дитинства! Але жарти вбік — книга дійсно варта уваги. І я навіть трохи шкодую, що не прочитав її під час навчання. Автор живо й безпосередньо занурює читача в будні астрономів, наукові дискусії та навіть відкриває “залаштунки” наукового світу, де не все так просто й приємно, як може здаватися. Плутон рано чи пізно мав втратити статус планети — у списку він виглядав занадто нелогічно, принаймні на мій погляд. Але як саме відбувалася ця історія, чому це було важливо й до яких наслідків призвело — про все це можна дізнатися з цієї цікавої, лаконічної книги, до того ж гарно оформленої. Окрім історії Плутона, тут ідеться й про шлях відкриттів Майка Брауна, включаючи Еріду та інші об’єкти поясу Койпера. У книзі також багато особистих історій автора — комусь вони сподобаються, а комусь можуть здатися зайвими. Я належу до останніх. Але я ж уже згадував, що до астрономів у мене ставлення специфічне. 🙂
Анонім
Мені сподобалося, що книга не перевантажена складною термінологією — все пояснюється просто і доступно, навіть якщо ти не особливо розбираєшся в астрономії. Було цікаво дізнатися, як працюють астрономи, як вони відкривають нові об’єкти й наскільки наука може змінювати наші уявлення про світ. Особливо зачепило, як автор описує реакцію людей на «вбивство» Плутона — від обурення до жартів. Видно, що йому самому було непросто, але він залишався вірним науці. Загалом, книга легко читається, залишає багато цікавих думок і навіть трохи змінює сприйняття Всесвіту. Рада, що взявся за неї!🫶🏻🥹
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
