Майк Маллейн

З гумором, цікава оповідь про астронавта, його дитинство, мрії, життя, відбір в астронавти та політ в космос. Приємно, що автор підтримує Українців в їх боротьбі за незалежність, купила книжку через це, але потім просто насолоджувалась читанням. Дуже багато цікавих подробиць про життя великої родини автора, про його сильних духом батьків. Я впевнена, що нам висвітлили не всі деталі прийому в астронавти та польоти, але навіть те, що написано — дуже цікаво. Автора часто звинувачують в мізогінії (дуже популярне слово, що означає зверхність щодо жінок, упередженість та зневага), він сам пояснює в книжці чому так сталось, можливо виправдовуючись, пояснює це тим, що в роки його зростання саме таке відношення до жінок і було — жінки просто мали вийти заміж, народити дітей, — і це їх основна ціль, і яке здивування коли жінки стають астронавтками, успішними лікарками, науковицями і просто розумними та цікавими особистостями. Але його кпини, жарти та приниження жінок дійсно неприємно читати. А ще я була здивована тим, скільки дійсно треба інвестувати в астронавтів фінансово, а ще більше тим, скільки людських втрат навіть під час підготовки до польоту в космос. Варта уваги книжка, навіть якщо ви не цікавитесь космосом

"Верхи на шатлі" — книга Майка Маллейна, колишнього астронавта NASA. У своїх мемуарах він ділиться досвідом роботи в космічній програмі шатлів, розповідаючи про підготовку до польотів, самі місії та життя поза космосом. Маллейн також відверто критикує керівництво NASA, особливо щодо катастрофи "Челленджера" у 1986 році, яка призвела до загибелі його колег.

Книга написана з гумором і щирістю, тому вона легка для читання та дуже пізнавальна. Вона показує астронавтів як звичайних людей зі своїми переживаннями та недоліками.

Якщо ви цікавитеся космосом або просто любите захопливі життєві історії, ця книга буде чудовим вибором.

Книжка неймовірна! Раджу читати всім!

Ніколи особливо не цікавились космосом і астронавтами, але рекомендації від Кідрука це завжди в саме серденько, тому вирішила ознайомитися. І не дарма. Це весело і дуже легко читається, навіть без спеціалізованих знань.

Про справжні польоти в космос, від справжнього працівника НАСА..

Читати цю книгу було декілька причин.

1. Це мемуари досі живої людини, яка описує не тільки неодноразові польоти в космос, а і адміністративні процеси в самій організації, менеджмент, стосунки між співробітниками - унікальний досвід.

2. Це тамарин, Їхній нонфік задав неабиякий рівень. Я все ще купую в них усе. Коли перестану, ви дізнаєтесь 😀

3. На презентації Колонії Макс Кідрук рекламував її як дуже смішну книгу.

Гумор я не оцінила зовсім.

Розумію, шо то були роки у технічній галузі, де жінка була екзотикою, Малейн сам каже, що вони були з «планети неосвічених істот» і в кінці розкаюється з цього приводу, але було майже фізично боляче читати глум над жінками.

Одна моя підписниця сказала, так подивися яку колосальну маємо різницю.. може й так, але мені було нестерпно гидкі деякі моменти: релігійна освіта Малейна каже йому, що жінки потрібні тільки для сексу, і між ногами у них ворота в пекло (може Арестович теж читав цю книгу?)

Ржати з дитини, тому що у неї стовбурчаться вуха - теж не найкраща ідея.

Моменти з клізмами і випорожненнями в космосі, якраз були не найгірші, хоча б це було справді цікаво, з технічної точки зору, коли навколо все літає в невагомості і рідина теж. А бажання американських астронавтів помочитися на комуністів з космосу - відголоски холодної війни багато чтого говорить нам про політику того часу.

В усьому іншому - це цікаво і незвичайно. Опис космосу, його кольорів, як виглядає земля з тих чи інших ракурсів, тестування польотів, підготовка співробітників, тренування, технічна документація та менеджмент - захоплює, читала не відриваючись.

В книзі є дуже трагічні моменти летальних аварій та намагання автора пояснити прогалини в системі, яка в цьому винна. Не просто так це «обурливі історії», мабуть не через туалетний гумор, а все ж таки, через провокативну інформацію про НАСА і звинувачення їх в смерті кількох команд.

Книга розширила мій кругозір, щодо космосу, я ні про що не жалкую, хоча при прочитанні інколи казилася)

Щойно дочитав "Верхи на шатлі" Майка Маллейна, і це була неймовірна подорож! Книжка вражає своєю щирістю та гумором. Автор, який сам був астронавтом, розповідає про свої пригоди так, ніби сидиш поруч і слухаєш друга. Від смішних моментів до напружених ситуацій у космосі — кожна сторінка зачаровує. Дуже надихає і дає зрозуміти, яким складним, але неймовірним може бути шлях до зірок. Обов’язково раджу всім, хто хоче відчути себе частиною чогось великого! 🚀❤️

Якщо ви теж любили чи любите дивитись на запуски ракет, то ця книжка для вас))
Завжди цікаво, як воно там все облаштовано, особливо круто що написано з гумором та простою мовою.

Книжка, яка телепортувала мене у неймовірний світ космосу та НАСА, світ захоплення та радості, болю та відчаю.

Це було неймовірно. Я проживала емоції автора від початку до кінця. Ця книжка посадила мене на емоційні гойдалки - на одній сторінці я сміялась, на другій вже плакала.

У Майка Маллейна гарне почуття гумору, його влучні жарти пронизували книжку наскрізь. Не всі мені сподобалися, деякі дійсно віддзеркалюють ту частину особистості Майка, яка родом з планети ЗР (Затримка Розвитку).

З плином сюжету змінювалися не тільки події, а й сам автор. Це простежувалося у його ставленні до сім'ї, жінок, керівництва, професії, до самого життя. За такими змінами було цікаво спостерігати. І у серці розвивалося тепло.

Опис подорожей, шатлів та інших "споруд", космосу - те, що мене дуже вразило та змусило поглянути на це інакше - з цікавістю та бажанням коли-небудь побачити хоча б частинку цього на власні очі.

4,9 ⭐ (якби оцінювали за 5-тибальною шкалою))

Даруйте, трохи не по темі)) Та згадалося, як прийшов на презентацію цієї книжки, впевнений у тому, що це презентація нової книги саме Кідрука, а не видавництва Кідрука. Ну буває, запрацювався :) Але ж тут підійшли журналісти, і мене понесло: мовляв, Кідрук – улюблений автор, читав всі-всі його книжки і неодмінно прочитаю цю новесеньку. Що ж, з тих пір у мене ані нової книжки Кідрука, ані бодай якоїсь репутації у навколокнижковому світі :(

Я хотіла прочитати цю книгу ще від моменту презентації Макса Кідрука. І чекала на можливість, бо щось мені постійно перешкоджало її придбати. Але книга у мене. І що? А нічого. Вона мені не сподобалася. Було нудно читати багатосторінковий дивний чоловічій гумор. Ну, не моє це) Висновок: жінки з Венери, а чоловіки з Марсу))) Хоча, вірніше було б вигукнути: не усі вистраждані почекуни варті страждань)))

Отже, автор цієї історії - американський астронавт, який і розповів нам про свій шлях до космосу. Він був ладен на все, щоб його взяли у астронавти, щоб відчути ці дивовижні емоції.

"Я не спаскуджу свій мізерний шанс стати астронавтом. Не збираюся дозволити такій дрібниці завадити мені. Я сфабрикував офіційні документи і, як і купа моїх колег, сподівався не попастися. "

Також оповідач описує свої удачі та недоліки, розповідає про складнощі спілкування та взаємодії, критикує керівництво, показує своє життя з усіма бешкетами та нюансами.

Розумію, що на моє сприйняття надрукованого певне негативне враження справив і шрифт (букви розпливалися, постійно напружувалися очі). Щодо рекомендацій - мені здається, що моєму чоловіку, який свого часу витримав "Білл Герой Галактики" сподобалося б більше. То ж свої враження описала. Вирішувати вам)

Я в захваті від цієї книги! Було цікаво дізнатися про підготовку астронавтів до польоту, про те, як проходять місії і чим займаються астронавти, коли не отримують призначення на місію. Крім того, Майк Маллейн багато розповідає про свою родину і про те, як вони переживали кожен запуск шатла, а також проблеми в НАСА.

“Верхи на шатлі” - легка, динамічна та пізнавальна книга.
Майк Маллейн - не лише астронавт, а виявся чудовим автором, який знає як розказати читачам часом досить нудні технічні детали польоту в космос. Книга сповнена гумора, критики та відвертимиісторіями автора.

Саме тому, книга вартісна. Автор щиро критикує всі негативні моменти, з якими стикався під час своєї служби в НАТО. Ділиться переживаннями за втрату своїх друзів, через недбалість інших. Читаючи все це, перестаєш ідеалізувати будь-яку міжнародну організацію. Все більше є розуміння, що працівники-люди можуть робити помилки. Ніхто не ідеальний.
Банальна фраза “книга для широкого кола читачів” чи не вперше відповідає своєму значенню.