Медлін Міллер у своєму романі створює світ, де класичні міфи оживають у новій інтерпретації. Проте, попри всі її старання, книга залишила у мене змішані враження. Історія доньки Геліоса, яка не вписується у величний світ богів, викликає щиру емпатію. Цирцея, покинута та знехтувана власною сім’єю, змушена шукати себе в ізоляції. Як донька, вона викликає співчуття: батько бачить у ній лише слабкість, а мати сповнена холодної байдужості. Її дитинство серед бездушних богів – це справжня трагедія, яка робить її вибір вигнання одночасно болючим і неминучим. Хоча роман і має кілька сильних моментів – особливо в частинах, де Цирцея зустрічає Одіссея чи стикається зі своєю суперницею Скіллою, – загалом він видався мені посереднім. Розповідь розтягується, а деякі сцени здаються надто передбачуваними. Хочеться більшого емоційного заглиблення або несподіваних поворотів, але текст ніби тримається в зоні комфорту. Загалом, це книга, яку важко однозначно оцінити. Вона заслуговує на увагу за унікальну перспективу на міфологію та деякі цікаві деталі, але в емоційному плані залишила мене дещо байдужою. Рекомендую тим, хто любить переосмислення класичних сюжетів, але не чекає від них чогось вражаючого. Рекомендую всім, хто цінує глибокі історії та незабутніх героїв!