Я прочитала цю книгу за три вечори. Цього місяця ще жодна книга не захопила мене так, як історія про двох підлітків — школярку зі США та школяра із Зімбабве. Кейтлін і Мартін стали друзями за листуванням і ця випадковість змінила їхні життя назавжди. Я обожнюю книги, які поділені на короткі розділи (і ця саме така). Один розділ — розповідь Кейтлін та уривки з її листів другові, наступний розділ — розповідь Мартіна та уривки з його листів і далі по черзі. Чи цінуємо ми те, що маємо? Чи хоча б раз на день задумуємося над тим, що інші можуть мати геть інше життя (часом краще, а часом - набагато гірше)? Чи можлива дружба на відстані? Чи може людина за тисячі кілометрів стати ближчою, ніж найрідніші, які знаходяться поруч? Я не могла відірватися від цієї книги, бо мені дуже хотілося дізнатися, що ж буде далі. Та ще більше хотілося дізнатися, чи у Кейтлін та Мартіна все буде добре, чи вони зустрінуться, чи їхня дружба триватиме й у дорослому житті, чи Мартін зможе вибратися зі злиднів та досягти успіху в житті, попри всі труднощі й негаразди 💔 Якщо вам зараз бракує в житті чогось світлого й доброго, тоді ця книга однозначно для вас!
Анонім
Ми не цінуємо того, що маємо, бо просто сприймаємо це як належне. Дуже часто нас осяює, коли ми усе втрачаємо. Запізно? Так. На щастя, є ще один шлях пізнання і сприйняття - порівняти своє життя з життям інших. Інколи цілих країн. Автобіографічний роман. Дружба між Кейтлін та Мартіном розпочалася з проєкту - друг за листуванням. І дівчинка з Пенсільванії написала листа у далеку Замбію. "До того моменту я ніколи не замислювалася про раси. І навіть після того мені не хотілося думати про Марлену чи будь-яких інших темношкірих дітей у Гатфілді як про інакших, не таких, як я, тому й про Мартіна я так не думала. Може, це прозвучить наївно, але тоді, у дванадцять років, я вважала так само, як і тепер: ми всі однакові, не залежно від кольору шкіри." Так, люди однакові, але не однакові можливості. Якщо у Кейтлін її майбутнє залежало від неї та її батьків, то родина Мартіна жила у нетрях. Коли я читала про ці жахливі умови, була просто в шоці. Ні, я чудово розуміла про бідність, голод, відсутність нормальної медицини і усе інше, але той факт, що навіть державні школи є платними, а за екзамени треба платити, мене конкретно вразив! На щастя, і Мартін, і його рідні, і Кейтлін та її рідні боролися за право хлопця на освіту. Бо він був дуже розумний та старанний, мав благородну мету - отримати освіту, заробляти і допомагати близьким. Але ця дружба позитивно вплинула і на Кейтлін, яка стала уважно ставитися до інших людей, допомагати їм. Дівчина і навіть її брат стали набагато свідомішими громадянами. Завдяки цій дружбі, що почалася з домашнього завдання. І не дарма ця книга стала бестселером Амазон та НЙ Таймс.
Анонім
Я в захваті. Я читала відгуки на цю книгу і знала, що вона варта прочитання, але емоції під час читання мені важко описати. Одне діло коли ти читаєш щось художнє і розумієш, що це загалом або повна видумка, або часткова. Інше діло читати реальну історію, де ти знаєш що це відбувалося з реальними людьми. Про Африку і Зімбабве я мабуть щось знала на рівні Кейтлін, коли вона обирала собі друга за перепискою. У школі взагалі не пам'ятаю щоб розповідали щось пізнавальне про них, а по життю не цікавилася цією темою. Життя бідних людей у будь-якій країні жахливе, але там інша культура і інші правила. Немає нічого безкоштовного, ні школи, ні лікарні, ні допомоги малозабезпеченим прошаркам суспільства. Мартін тільки завдяки своєму розуму, своїй наполегливості, підтримки своєї родини і грошам американської сім'ї зумів вивчитися і досягти у життя того, до чого він прагнув. Але це випадок один на мільйон, якщо не менше. Гроші завжди вирішують все. Майже усю книгу Мартін в пошуках грошей на навчання, на їжу, на забезпечення великої сім'ї. Йому пощастило з американською подругою і її родиною. Вони дуже великодушні і доклали неймовірних зусиль, щоб у Мартіна був шанс на майбутнє. Тому моя позиція, що треба народжувати дітей тільки тоді, коли ви маєте змогу фінансово їх забезпечувати і підтримувати довгий час. Щоб не ви покладалися на дітей, а вони на вас (доки вони підлітки і на етапі планування свого майбутнього). Це повинно стосуватись будь-якої країни. Я дуже раджу цю книгу до прочитання. Вона розкриває важливі і глибокі теми, я впевнена що кожному відгукнеться щось своє. Тому бажаю вам приємного читання цієї однойменної історії.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
